Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України

2. Аналогічним чином положення Цивільного кодексу застосовуються до відносин, що виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Це твердження має суттєве практичне значення. Справа в тому, що ще в 1976 р. Державний арбітраж при Раді Міністрів Союзу РСР дав вказівку при визначенні розміру шкоди, що завдана природі та підлягає стягненню з винних осіб, застосовувати положення цивільного законодавства. Але довго ще не було в законах такого положення, яке б давало підставу для застосування в таких випадках норм цивільного права. Тепер ч. 2 ст. 9 ЦК прямо передбачає застосування норм цього Кодексу до відносин у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо ці відносини не врегульовані іншими актами законодавства.

3. Ні стаття, що коментується, ні Цивільний кодекс в цілому не містять зазначення стосовно можливості застосування положень Цивільного кодексу чи інших актів цивільного законодавства до податкових, фінансових правовідносин, хоч відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК це є можливим. Це означає, що Цивільний кодекс та інші акти цивільного законодавства не можуть прямо застосовуватись до таких відносин, хоч би відповідне публічне законодавство і передбачало укладення договору між платником податку (обов'язкового збору) та відповідним податковим та іншим контролюючим органом. У той же час слід враховувати, що при розгляді спорів, що виникають із відносин щодо сплати податків та інших обов'язкових зборів, норми цивільного права застосовуються для кваліфікації відповідної господарської операції, яка сама або результати якої є об'єктом оподаткування. Але при цьому норми цивільного права застосовуються не до відносин щодо сплати податків та обов'язкових зборів, а до відносин, результати яких створили об'єкт оподаткування. На жаль, розвиток законодавства пішов дещо протиприродним шляхом: законодавця не задовольнили визначення, що є в цивільному законодавстві, та викладене в ньому розуміння тих або інших явищ, тому в Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» [113] він дав визначення багатьом термінам, що позначають цивільно-правові явища. Проте, як зазначалося в коментарі до ст. 8 ЦК, вони можуть застосовуватись до цивільних відносин для кваліфікації відповідних відносин та їх результатів як об'єктів оподаткування лише при вирішенні спорів, що стосуються сплати податків та обов'язкових зборів.