Повернення до зірок
- Автор: Гамильтон Эдмонд Мур
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Переводчик: Сергій Тищенко
- Жанр: Героическая фантастика
Электронная книга - «Повернення до зірок». Краткое содержание книги:
Всесвіт знаходиться на межі громадянської війни. Королівство Фомальгаут роздирають протиріччя між людьми та негуманоїдами.
Та якась темна невідома досі сила стоїть за цим, здавалося б, прикордонним конфліктом.
Чи зможе Гордон завадити таємничим прибульцям підкорити народи Галактики?..
Ґордон зі страхом дивився на екран, перед яким застиг у напруженій позі Хелл Беррел. У всіх напрямках миготіли вогні і різнокольорові спалахи, проносилися кам’яні брили і уламки всіляких форм і розмірів. Не витримавши, Ґордон відвернувся. А він було вважав, що непогано знає Галактику! Як з’ясувалося, все, що він раніше бачив, це тільки квіточки… ІІІорр Кан повернувся з пляшками і фужерами.
— Я раптом подумав, що у Обд Долла де-небудь повинен бути бар. Ці графи завжди не проти пропустити чарочку- дві. Тримайте.
Ґордон машинально взяв фужер.
— Пити? Зараз? Тут? — Він кивнув головою у бік екрану, на якому у божевільному танці злилися уламки, пил, кольорові відблиски і спалахи вогню.
— У будь-який момент якийсь уламок…
ІІІорр Кан опустився у сусіднє крісло.
— Саме так. Годі придумати кращий привід, щоб випити?
Несподівано для себе Ґордон усміхнувся. Він був наляканий до такої міри, що став нечутливий до страху. Страх вбив у ньому страх. Парадоксально, але пропозиція ІІІорр Кана видалася йому зараз цілком розумною. Хелл Беррелу потрібно одне: щоб вони сиділи тихо і не заважали. Що ж, це не найгірший спосіб поводитися тихо. Він залпом проковтнув вміст фужера. Вино було молочного кольору, дуже ніжне на смак, але обпікало як пекельний вогонь.
— У нас у Темних Світах таких вин не було, — промовив Шорр Кан. — Дайте-но ваш келих.
— Пригадую, — відгукнувся Ґордон, — Коли ми з Ліанною були у полоні на Талларні… Як це було давно! Тоді ви сказали, що хотіли б запропонувати що-небудь випити, але не тримайте у себе нічого такого. Це не відповідало би суворому образу патріота-аскета, який ви собі обрали. Шорр Кан з жалем посміхнувся.
— Так. Але це ні до чого не привело. — Він подивився на Ґордона, і у погляді його промайнуло щось подібне до жалю. — Майже вся Галактика була у моїх руках. Але тут з’явилися ви! Мушу визнати, ви здорово сплутали мої карти. У рубці пролунав звук настільки високий, що занили зуби — ніби корабель врізався у щільну хмару космічного пилу і він, немов величезна терка, прийнявся обробляти обшивку. Ґордон з тривогою обернувся до екрана. Мерехтіння зіркових вогнів стало ще інтенсивніше. Темний силует Хелла частково закривав цю феєрію фарб, наче уособлюючи символ боротьби людини з Всесвітом. На Ґордона накотилася нова хвиля паніки. Він поспішно відвернувся і знову наповнив келих.
— Людина з минулого, — продовжував тим часом ІІІорр Кан. — Розум, який випірнув з неймовірної безодні часу, знаходить нове життя у тілі Зарт Арна і перетворює на ніщо зусилля довгих двадцяти років!
Він перекинув келих і похитав головою.
— І до чого я докотився? Спочатку король Ліги Темних Світів шукає притулку у графів Межі. Потім ховається у зоні Розбитих Зірок в товаристві гордого, але занадто прямолінійного імперського капітана і, вибачте мене, Джон Ґордон, божевільного землянина, вихідця з минулого, який навряд чи сам знає, хто він є… і який зовсім скоро перетвориться на атоми міжзоряного пилу. Який фінал для Шорр Кана!
— Не впадайте у відчай, — посміхнувся Ґордон. — Як сказав один з наших письменників, «королі народжуються не для довгого життя, а для слави».
— Вип’ємо ж за того, хто це сказав! — Проголосив ІІІорр Кан. — А на що схоже це ваше далеке минуле, Джон Ґордон? Я вже одного разу питав, але тоді ви збрехали. Я не повірив жодному вашому слову.
— Знаєте, мої спогади стають все менш виразними. — Ґордон сьорбнув з келиха. — Там був такий собі Кеоґ, намагався мене переконати, що майбутнє, у якому я побував, це всього лише мана, самонавіювання… «Ви ненавидите Землю і сьогодення, — говорив він, — і тому вигадали всі ці зоряні королівства та космічні війни». За моїх часів Землю ще ніхто не залишав, космічні подорожі були мрією, і мої розповіді про майбутнє він вважав маячнею божевільного. Ґордон кинув новий погляд на екран. І тут же пожалів про це. На корабель насувалися три величезних вогненних згустки, два яйцевидної форми і один як гігантське колесо. Хелл Беррел, вперто нахиливши голову, стояв біля пульта і, як здалося Ґордону, чекав неминучого кінця.
Ґордон поспішно відвернувся і знову наповнив келих. Він сподівався, що часу, щоб спорожнити його, вистачить. І раптом згадав Ліанну. Як дивно. У цьому безперервно наростаючому жаху, в очікуванні неминучої смерті, коли все на світі втратило будь-який сенс, тільки думки про неї залишилися важливими і реальними. Навіть якщо він буде жити — а у цьому Ґордон мав підстави сумніватися, — вона для нього втрачена. Але, думаючи про неї, він був щасливий.