Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
8. Немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин передбачаються ст. 37 Закону «Про охорону прав на сорти рослин». їх зміст в основному відповідає ст. 423 ЦК. Названий Закон не допускає виникнення немайнових прав на сорт рослин у інших осіб (крім автора) або передання таким особам особистих немайнових прав на сорт рослин. Стосовно права авторства ч. 3 ст. 37 ЦК прямо забороняє його відчуження або інше передання. Немайнові права на сорт рослин підтверджуються свідоцтвом про авторство на сорт.
9. Про майнові права на сорт рослин, породу тварин див. коментар до ст. 487 ЦК. Майнові права на сорт рослин підтверджуються патентом, який видається впродовж місячного строку після внесення в Державний реєстр прав власників сортів рослин (скорочено — Державний реєстр патентів) відповідного запису. Такий запис вважається державною реєстрацією права на сорт. Якщо заявка на сорт рослин подається автором, він може клопотати тільки про реєстрацію сорту. Це клопотання задовольняється шляхом реєстрації сорту рослин в Державному реєстрі заявок на сорт рослин та видачі свідоцтва про авторство на сорт.
10. Право на поширення сорту рослин як об’єкта інтелектуальної власності, який виражено в певному селекційному матеріалі, виникає за умови реєстрації сорту відповідно до Положення про Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні [304]. Стаття 18 Закону «Про насіння і садибний матеріал» [119] допускає введення в обіг насіння і садибного матеріалу після їх визнання державними органами управління та контролю в насінництві і розсадництві. Однією із форм такого визнання є внесення сорту рослин до згаданого вище Державного реєстру.
11. Закон «Про племінну справу у тваринництві» [145], Положення про Державний племінний реєстр [349] та інші акти законодавства не передбачають включення до Державного племінного реєстру відомостей про осіб, які створили нову породу тварин. Тому здійснення особистих немайнових прав інтелектуальної власності на породу тварин стане можливим за умови прийняття відповідних актів законодавства, які будуть передбачати умови та порядок внесення до відповідного реєстру відомостей про авторів селекційних досягнень у тваринництві.
Зазначення в ст. 25 Закону «Про племінну справу у тваринництві» на те, що селекційне досягнення в галузі племінного тваринництва визнається винаходом у встановленому законом порядку, не є достатнім для висновку про те, що стосовно цього об’єкта інтелектуальної власності має застосовуватись Закон «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [155]. Такий висновок не відповідає ст. 485 — 487 ЦК. Він не враховує також специфіки селекційних досліджень в тваринництві як об’єктів інтелектуальної власності. З урахуванням цього у ч. З ст. 6 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» прямо зазначається на те, що правова охорона згідно з цим Законом не поширюється на породи тварин.
12. Майнові права інтелектуальної власності на породу тварин відповідно до п. 2 ст. 485 ЦК також підлягають посвідченню патентом. До реалізації цієї вимоги шляхом прийняття відповідних актів законодавства зберігають чинність положення Закону «Про племінну справу у тваринництві».
Об’єктами державної реєстрації є племінні тварини і племінні стада. Вона здійснюється шляхом вчинення відповідних записів до державних книг племінних тварин (стосовно племінних тварин) або Державного племінного реєстру (стосовно племінних стад). Безпосередньо реєстрацію здійснює Департамент ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією Міністерства аграрної політики України. Умовою державної реєстрації племінних тварин і племінних стад є відповідність їх вимогам, встановленим до племінних (генетичних) ресурсів ст. 10 Закону «Про племінну справу у тваринництві».
13. На власника племінних ресурсів покладається обов’язок отримати племінне свідоцтво (сертифікат) відповідно до Положення про племінне свідоцтво (сертифікат) [351]. Законодавство про племінне тваринництво не диференціює право інтелектуальної власності на селекційні досягнення в тваринництві і речове право на племінні (генетичні) ресурси. Відповідно не встановлюються норми, що регулюють-відносини між суб’єктами права інтелектуальної власності на селекційні досягнення в тваринництві і суб’єктами речового права на племінні (генетичні) ресурси. Але на підставі ст. 485 — 488 ЦК не виключається захист права інтелектуальної власності на селекційні досягнення в тваринництві суб’єктом такого права, в тому числі і перед власником племінних (генетичних) ресурсів, який на відповідній підставі отримав речове право на тварин, в яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності.