Приліпи! Ефективність ідей: чому одні досягають успіху, а інші зазнають невдач

Наступного дня Елліотт зайшла у клас та заявила, що помилялася. Насправді кращими вважаються синьоокі діти. Такий поворот подій не залишився без уваги. Синьоокі учні радісно закричали та кинулися до своїх карооких колег, аби віддати їм свої комірці.

Учні розповідають, що належність до нижчої за статусом групи змушувала їх почуватися сумними, нетямущими та злими. «Коли нас принижували, — згадує один хлопчик, — здавалося, що з нами відбувається лише найгірше». Коли учням повідомляли про їхню домінантність, вони почувалися щасливими, добрими та розумними.

Змін зазнала навіть їхня успішність у навчанні. Учням були роздані картки зі словами, які потрібно було прочитати якомога швидше. У перший день, коли синьооким дітям повідомили про їхню нижчу позицію, на виконання цього завдання їм знадобилося 5,5 секунди. Наступного дня, коли їм повідомили про їхню домінантність, їм знадобилося 2,5 секунди. «Чому ви не продемонстрували такий результат вчора?» — запитала Елліотт. Одна синьоока дівчинка відповіла: «Ми мали ті комірці…» Інший хлопчик перебив її: «Ми не могли викинути з голови думку про ті комірці».

Експеримент Елліотт на конкретному прикладі продемонстрував, щó таке упереджене ставлення до людини. Його результати вплинули на подальше життя учнів. Дослідження, здійснене через десять та двадцять років після експерименту, показало, що учні Елліотт значно менше схильні до дискримінації, ніж їхні однолітки.

Вони досі пам’ятають той досвід. Їхня зустріч через п’ятнадцять років після закінчення школи, яку транслювали у передачі Fronline, була надзвичайно зворушливою. Рей Гансен, згадуючи, як кардинально змінилося його розуміння справедливості, сказав: «Це був найбільш повчальний урок у моєму житті». Сью Джиндер Роллан додала: «Над упередженістю слід працювати ще у дитинстві. Інакше вона залишиться з тобою на все життя. Іноді я ловлю себе на дискримінаційних думках, але тоді згадую третій клас, коли почувалася приниженою».