Фройд би плакав

One Completery Wrong Air Romance [22]

Сказати про паризьке летовише Шарль де Ґолль, що воно — повний футуризм, це ше нічого про нього не сказати. Щоби збагнути всю його помпезність, зумисну ірраціональність і вражаючу, чарівну магічну незручність цього Летовища Летовищ, треба, щоб один ваш літак запізнився, а до наступного залишалося двадцять хвилин. Для повного усвідомлення могутньої краси Шарль-де-Голля вам треба мати за спиною дванадцятикілограмового наплічника, навантаженого пляшками з віскі, яке б ви ні за що на світі ніде не залишили, через плече у вас має теліпатися торба із не найновішим, а значить, далеко не найлегшим ноутбуком з усіма його бебехами, а в голові вашій має заклинити гірку червону думку про «Сатрап», яке кров з носа треба купити в одному із «Тах Frее» [23]. Зрештою, з кампарі у вас нічого не виходить і ви здаєтеся перед титанічною міццю летовища, з висолопленим язиком добігши до клятих дверей Е 43, біля яких вас чекає автобусик, щоб відвезти вас із терміналу Е на термінал С, з якого ви так цілеспрямовано сюди вершили свій похід, бо чомусь літак ваш стоїть саме там, а чого в різних місцях посадка і безпосередньо всадка (вона ж тріумфальне входження до літального апарату), того вам не збагнути Бо то і є велика таїна, що ім'я їй Стратегія

Марла нарешті скинута свої бесаги зі спини й плеча «Алкоголь мене руйнує Особливо, коли він у такій товстошкляній тарі» — Марла скривилася від вигляду вже забитих співгромадянськими торбами поличок для багажу Доведеться тепер все складати собі під дупу і сидіти на пожитках, як квочка

— Фак, — ніжно прошепотіла Марла і почала протискатися до свого місця біля вікна

— А чьо ви так долга? — запитала чорноволоса Марлина сусідка, — кто-та задєрживался?

Марла кивнула Мовний апарат зараз не був налаштований на жодну мову, а тим більше на маловживану російську Відтак Марла витягла свій плейєр і сумку з дисками «Музика хмар і пішли всі на хуй» — вона заплющила очі і замріяла про сон Втім, за якийсь час почали розносити їдло і сон кудись утік Цього разу Марла летіла на диво не-жлобськими «Аіr Frаnсе», і уже примірялася до вина, вагаючись між двома марками, як раптом фраза «І вию мнє, карочє Краснає» змусила її різко повернутися у бік сусідки-кралечки, що з й нафарбованих губ ця убогість злетіла Марла співчутливо скривилася і сказала до стюарда

— Du vin rouge pour mademauselle? S’il vous plait. [24]

— О, сенк'ю, — чорнявка з кривавими нитями дмухнула на Марлу солодкими пахощами «Сhanel Chance», як з'ясувалося вже згодом Дівчинка (дівулька9) тикнула на одну із пляшечок Марла кивнула на іншу