Історія польсько-українських конфліктів т.1
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #1
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-49-8
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.1». Краткое содержание книги:
Друга частина «Репресії Другої Речі Посполитої» охоплює період міжвоєнного двадцятиріччя і показує польсько-українські стосунки на основі авторського тексту, документів та інших публікацій, які підтверджують і доповнюють виклад.
Капітан В. Жарський доповідає про організацію виконавчої роботи стосовно проблем громадянського виховання, антикомуністичної і ревіндикаційної акції, щодо якої ще будуть видані окремі рекомендації. Акції на місцях будуть проводитись визначеними президією для виконання певних проблем керівниками (заступниками), з якими будуть співпрацювати місцеві організації, що входять до комітету. Комітет не утворюватиме своїх відповідників у формі місцевих координаційних комітетів.
До висновків доповідача головуючий додає: а) дуже потрібною є ініціатива щодо планування якості робіт і методів їх виконання та спрямування їх до комітету; б) організації, зосереджені у комітеті, не повинні починати акцій без попереднього погодження їх із комітетом; в) комітет звернеться до деяких організацій за точнішою організаційною інформацією; г) деякі проблеми, які не підлягають комітетові, не будемо реалізовувати, бо для цього призначені інші чинники. Можливим є інформування відповідних владних чинників про позицію комітету. ad. 8.
У різному не було пропозицій.
Після вичерпання порядку денного наради головуючий, дякуючи зібранню за участь в обговоренні, зазначає, що після нинішнього визначення принципів діяльності приступатимуть до виконання роботи, і висловив переконання, що завдяки узгодженому громадському зусиллю праця дасть позитивні результати. На цьому нараду завершено.
Люблін, у червні 1937 року Головуючий: М. Сморавінський Генерал бригади
CAW, З DP; sygn. /. 313.3/2 s. nienum.
ОСНОВНІ ВКАЗІВКИ
ЩОДО ПОЛОНІЗАЦІЇ Холмщини
І. Провідна думка
А) Всі православні Холмщини є зрусифікованими поляками, які через тиск загарбників відпали від польськості.
Полонізаційну акцію стосовно до православних, які розмовляють польською і вважають себе поляками, слід спрямовувати як до поляків і проводити з ними роботу з точки зору повернення віросповідання. Належить її проводити обережно й індивідуально відносно осіб і родин, щодо яких є впевненість, що вони:
1) байдужі до православної церкви;
2) свідомі того, що вони самі або їхні предки перейшли на православ'я під примусом царизму;
3) зазнали полонізаційного впливу настільки, що зміна віровизнання стала їхньою внутрішньою потребою;
4) проживають поодиноко серед більшого зосередження поляків;
Секретар В. Жарський Капітан
5) матеріально залежні від чинників, які висловлюють їм бажання або умову зміни віровизнання.
Б) Полонізаційну акцію стосовно православних, відданих православній релігії, або поляків, які вважають себе русинами, належить проводити не з точки зору релігійного повернення, а як полонізацію православ'я, оскільки конфесійний підхід до православного населення може насторожити людей, які у цій вірі виросли і їй віддані.
Конфесійний підхід може відштовхнути від полонізації досить численну групу православних священиків, які на захист свого матеріального інтересу перейдуть в український табір, якщо виявлять будь-яку акцію, спрямовану безпосередньо на зменшення їхнього стану володіння.
В) При полонізації православної церкви треба добиватись, щоб проповіді проголошувались польською мовою, щоб релігії вчили польською і щоб духовна особа зверталась у буденній мові до свого оточення польською. Сама літургія повинна справлятись старослов'янською мовою, як у римо-католицькому обряді латинською.
Належить поширювати гасла, що поляки на терені Холмщини мають спеціальну полонізаційну місію і тому на цій платформі повинні консолідувати всі свої сили, не давати поглинути себе політичному протистоянню, витрачаючи всю енергію на внутрішні політичні тертя. Перенесення боротьби і навіть політичної ворожості у процес полонізації занапастить саму акцію. Належить підкреслювати, що паном на цій землі є той, хто за цю землю воював, за цю землю молився і за польськість цієї землі терпів.
Г) У ставленні до національно свідомих українців належить зайняти таку позицію: Річ Посполита, як і велика більшість її громадян, прихильно ставиться до побудови Української держави, але поза нинішніми кордонами Польщі. Впливи цієї групи українців належить всіма можливими засобами обмежувати й осміювати і не допустити проникнення відцентрових впливів, які йдуть зі Східної Малопольщі і Волині.