П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню

Зедд важко зітхнув.

— Це в замку.

У Келен сколихнулася надія. Сильфіда позбавить їх від багатьох тижнів шляху через Серединні Землі. З її допомогою вони з Річардом опиняться в Ейдіндрілі менше ніж за добу.

Дихання Зедда сповільнилося. Здавалося, він впав у несвідомий стан. Річард роздратовано здавив пальцями скроні й набрав у груди побільше повітря. Потім легенько потряс діда за плече.

— Зедд? Чим ми можемо допомогти? Що потрібно в замку Чарівника? Що там, у замку?

Старий чарівник повільно сковтнув.

— У замку. Так.

Річард знову зробив глибокий вдих, намагаючись зберігати спокій і говорити рівно.

— Відмінно. У замку. Це я зрозумів. Що ти хочеш мені розповісти про замок, Зедд?

Зедд облизав пересохлі губи.

— Води.

Келен поклала руку Річарду на плече, ніби хотіла цим жестом не дати йому злетіти до стелі.

— Я принесу.

Ніссель зустріла її в дверях, але замість води простягнула чашку з теплим питвом.

— Дай йому ось це. Я тільки що приготувала. Це краще води. Додасть йому сил.

— Спасибі, Ніссель.

Келен поспішно піднесла питво до губ Зедда. Старий чарівник зробив кілька ковтків. Потім Келен запропонувала чашку Енн, і та допила решту. Ніссель, перехилившись через плече Келен, сунула дівчині шматок хліба, намазаний чимось на зразок меду з легким запахом м'яти, шепнувши, щоб вона змусила Зедда з Енн трохи поїсти.

— Давай-но, Зедд, з'їж трохи тави з медом, — запропонувала чарівникові Келен.

Зедд відсунув рукою запропоновану їжу.

— Можливо, трохи пізніше.

Келен з Річардом перезирнулися. Нечувана річ — Зедд відмовляється поїсти! Напевно, Кара порахувала все несерйозним, виходячи з спокою Ніссель. Хоча стара знахарка і не виказувала особливої тривоги з приводу стану лежачої на підлозі парочки, неспокій Келен з Річардом ріс з кожною хвилиною.

— Зедд, — продовжив Річард після того, як дід випив відвар, — так що там щодо замку?

Старий чарівник миттєво розплющив очі. Келен здалося, що його погляд став яскравішим, горіхові очі — більш ясними, не такі каламутними. Він ніяково вхопив Річарда за зап'ястя.

— Схоже, відвар допомагає. Дайте ще.

— Він сказав, що відвар допомагає, — обернулася Келен До знахарки. — І просить ще.

— Звичайно, допомагає, — скорчила пику Ніссель, — інакше навіщо б я його варила?

Похитавши головою, немов дивуючись людської дурості, вона вийшла в сусідню кімнату, щоб принести ще відвару. Келен була впевнена, що їй зовсім не здалося, ніби Зедд трохи пожвавився.

— Слухай уважно, мій хлопчику, — підняв він палець. — Там, у замку, є надзвичайно сильне чаклунство. Свого роду протиотрута в пляшці, здатна подолати прониклу в світ живих заразу.

— І вона тобі потрібна, — висловив припущення Річард. Енн відвар, судячи з усього, теж допоміг.

— Ми намагалися накласти контрзаклинання, але наша могутність вже сильно зменшилося. І ми занадто пізно помітили, що сталося.