Відьомська доба

— Гелено, — повільно промовив Клавдій. — Кажуть — остання балетна прем’єра викликала справжній фурор. Брешуть?

— «Лелеки», — прошепотіла жінка. — Скільки вам потрібно квитків? Коли?..

— Гелено, інший на моєму місці… хоча би мій попередник… Знаєте, що би він зробив з вами?

— Йому я би не сказала… що кажу вам.

— Це має мені лестити?

Кутики її вуст ледь піднялись:

— Можливо, мій Інквізиторе.

Деякий час вони дивилися у вічі одне одному.

— Говоріть, Гелено.

Жінка рвучко набрала повітря у груди, аж гойднувся важкий медальйон у вирізі чорного шовкового плаття.

— Матка. Відьми від природи роз’єднані. Це надає можливість… людям співіснувати з ними. Вони — роз’єднані оси. Та коли з’являється матка, все змінюється. Одиначки перетворюються на сім’ю. Єдиний організм з безліччю жал. Зграю. Війна неминуча, і… жорстока війна. Але якщо ви вб’єте матку, світову рівновагу буде відновлено.

Гелена Торка перевела подих. Клавдій витягнув цигарку, кілька хвилин боровся з собою, програв — і мовчки закурив.

Гелена напружено всміхнулась. Взяла з сумочки ґлянцеву пачку, клацнула запальничкою і затягнулася також; їй одразу стало спокійніше. Обличчя ледь розпружилося, відтануло, на щоки повернувся легкий рум’янець.

— Я також люблю… старовинні рукописи, — Клавдій дивився на співрозмовницю крізь хмару рідкого диму. — Ви впевнені, що «Одкровення ос» — не підробка?

Жінка замружилась:

— Я впевнена. Я розповіла, що знала. Як з цим учинити… Вирішуйте.

Клавдій роздумливо пошкріб підборіддя. Глибоко затягнувся:

— Ваші міркування не мають тієї вартости, якої ви їм надаєте. Боюся вас засмутити. Я не відьма… але знаю куди більше. На жаль.

Жінка мовчала. Цигарка в її пальцях ледь здригнулась.

— Попри це я ціную вашу відвертість, — він упіймав її погляд і криво посміхнувся. — Віддайте список до канцелярії. Подумаємо, що можна зробити.