Прекрасна одержимість

– Що там? – запитав я, роздратований тим, що визнав свій інтерес.

– О, – відповів він невимушено, – це лише правила, як досягти того, чого хочете, і робити те, що забажаєте, і стати тим, ким волієте стати. Але вас це не цікавить; тому ми поговоримо про щось инше.

– Що на тій сторінці? – вимагав я, мало не верескливо.

– Ви справді хочете знати? – досі не вірив він, нахилившись уперед і пильно вивчаючи мене поглядом.

– Так! – гаркнув я.

Далі він говорив повільно, гостро, слово по слові.

– Більше – ніж – ви – колись – хотіли – знати – будь-що – раніше?

– Так! – визнав я – без лукавства.

– Скажіть самі! – наказав він.

Я повторив:

– Більше – ніж – я – колись – хотів – знати – будь-що – раніше!

Його манери миттєво змінилися.

– Добре! Тепер ми поговоримо!

Він запхав руку у внутрішню кишеню і витяг сап’янового гаманця. З гаманця видобув складену сторінку. Я прочитав її, і він ретельно витлумачив її зміст.