Долина богів. Історії з Кремнієвої долини

Вона була в такому захваті, що батьки їй дозволили. «Якщо вже вона отримала цю стипендію, це дасть їй змогу вступити, куди вона схоче», — сказав її батько. Однак він не був у захваті від нового способу життя своєї доньки, що виявився навіть вільнішим у соціальному плані, ніж він собі уявляв. Йому не подобалося, наскільки близько вона житиме й працюватиме з хлопцями. Нур розглядала варіант проживання в Glint разом із деякими стипендіатами Тіля, але батько не дозволив[15].

На час стипендіальної програми нею мали опікуватися стипендіати попереднього набору — ось так вона познайомилася з Бернемом. Він запропонував їй допомогти з програмою. Незабаром вони почали зустрічатися. Проте часу для соціалізації було небагато. Сіддікі мусила працювати над своєю ідеєю. Втілювала її переважно з дому, сидячи в кімнаті, яку називала «печерою». Вона обклеїла її вирізками з журналів і надихаючими цитатами Авраама Лінкольна, Пауло Коельйо, Джорджа Бернарда Шоу та Коко Шанель[16].

Стосунки з Бернемом допомогли їй облаштуватися попервах, але вона намагалася тримати їх у секреті, адже формально той був її наставником. Незабаром їй пощастило зійтися з кимсь зі стипендіатів. Мало хто тут зустрічався одне з одним. Навіть Демінґ впадала у відчай через нестачу гідних джентльменів, і це попри всю увагу, яку вона отримувала, а також нібито сприятливе співвідношення чоловіків і жінок — 10 до 1.

Незабаром Демінґ усвідомила, що бути жінкою у Кремнієвій долині й на Східному узбережжі — це різні статуси. Навіть розмови, які жінки провадили одна з одною і з чоловіками, відрізнялися з самого початку, як і одяг, який вони носили, й суспільні кола, в які вони прагнули потрапити. У Пало-Альто мало дівчат носили взуття на підборах, сукні чи спіднички. А на Юніверсіті-авеню дуже непросто знайти бодай одну крамничку зі спідньою білизною. Готовий одяг здебільшого призначався для туризму. Забудьте про шаль чи хустку. Коли заходить сонце, на плечі накидають фліс.

Вона виявила, що вийти в сукні в Маунтін-В’ю, Саннівейл або Пало-Альто було чимось на кшталт вечірнього вбрання опівдні: або ж це означить жінку як відвідувачку зі Східного узбережжя, або ж як гостю костюмованої вечірки. Джинси були уніформою обох статей. Чоловікам ліпше було носити улюблену модель кросівок Стіва Джобса, щоб показати, що в них є дещо спільне з великим магістром айтішників: його спадщина продовжувала жити в курсі акцій та інтерфейсі користувачів.