В тіні янгола смерті

— Що це?.. — глухо прошипів він, рука його інстинктивно потягнулася до ятагана, що висів збоку, але в цей момент до нього підскочив Кендюх і одним змахом шаблі відтяв непутящому паші голову. Перша кров у Синопі була пролита.

— Один є, — прошептав Кендюх і злорадно всміхнувся.

Козаки відразу поспішили до брами. Шпонька і Гусак розчинилися в темряві першими, Бузина з трьома козаками зникли слідом. Андрій і Никодим сховалися під якимсь навісом неподалік від воріт. Незабаром на лівій вежі почулася метушня і хтось глухо зойкнув, а на правій щось ледь чутно грюкнуло. Водяник і козак кинулися до вежі і взялися за засув. І раптом нічну тишу сколихнув гучний постріл, що долинув з вартової будки. Через якусь мить з неї вискочили Бузина з козаками, причому один з них тримався за плече.

— Холера! — крикнув Бузина, розуміючи, що далі зберігати тишу безглуздо. — Таки встиг пальнути, сучий син!

Козаки кинулися до вже відчиненої Никодимом і Андрієм брами. На сусідніх вежах і в замку спалахнули вогні. Козаки, вишикувавшись коло брами, принишкли: на вулиці, що вела до воріт, показався загін турків, чоловік п’ятдесят, зі смолоскипами. Побачивши, що брама відкрита, яничари несамовито заголосили.

— Зараз почнеться! — вигукнув Бузина. — Хлопці! Тримати браму до останнього!

Турки вистрілили, і троє козаків упали. У цей момент із правої та лівої веж по турках вдарили гаківниці. Це Шпонька і Русак розвернули турецькі гармати на своїх колишніх хазяїв. Але хвиля яничар таки докотилася до козаків і почався бій за браму, і тут козаки були у невигідному для них становищі: вулиця, що вела до брами, була досить широкою, і нечисленний загін Бузини не міг перекрити її всю. Одразу стало зрозуміло, що коли козаки на чайках вчасно не підоспіють, операція може скінчитися так і не почавшись! Але туркам не відома була чисельність козаків, тож вони нападали обережно, очікуючи підкріплення з замку. І підкріплення не змусило довго чекати на себе: незабаром по вулиці вже бігла ціла юрба яничар.

Шпонька і Гусак дали ще по одному залпу і кинулися вниз на підмогу мізерному загонові Бузини. Зав’язалася люта різня. Козаки билися мовчки, під монотонне завивання яничар. Чисельно турки в декілька разів перевищували козаків, і за кілька хвилин усе вже могло скінчитися, але в цей момент у гавані вдарили гармати. Яничари на мить застигли.

— Слава! — заревів Бузина і кинувся на турків.

Андрій працював двома шаблями. Він буквально врубувався в ряди яничарів, калічачи і нещадно разячи на смерть своїх ворогів. Поруч ішов Никодим із властивою йому злорадною посмішкою, він вертів своїм страшним топором, вселяючи панічний страх у яничар.

— Шайтани! — кричали вони, вказуючи на Никодима й Андрія.

А стрілянина в гавані не стихала. Синоп запалав. Вогонь зловісними язиками злітав над дахами величного міста.