Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
2. Розуміння категорії відкриття передбачає наявність спеціальних знань. Так, в Державний реєстр відкриттів Союзу РСР були внесені такі відкриття, як відкриття явища вулканічної діяльності на Місяці, відкриття закономірності кристалізації (синтезу) алмазу із вуглецю.
Це мало що говорить юристу, що не має спеціальних знань. Тому треба враховувати, що Положення про відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції, що було чинним в Союзі РСР, не визнавало географічних, археологічних, палеонтологічних відкриттів, відкриттів родовищ корисних копалин, відкриттів у галузі суспільних наук. Неможливість визнання таких відкриттів об’єктами права інтелектуальної власності випливає також із ст. 457 ЦК.
Стаття 458. Право на наукове відкриття
1. Автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім’я або спеціальну назву.
2. Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом.
1. Стаття, що коментується, встановлює лише одне право автора відкриття — право присвоєння науковому відкриттю свого імені або спеціальної назви. Але це — не єдине право автора відкриття. Автор отримує також немайнове право на визнання його автором відкриття, а також інші немайнові права, що встановлені ч. 1 ст. 423 ЦК.
2. Стаття 458 ЦК передбачає засвідчення права на наукове відкриття дипломом. У 1978 р. було підписано Женевський договір про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів. В Україні правила щодо реєстрації наукових відкриттів не встановлювались. Не встановлювався і порядок видачі дипломів, що засвідчують право на наукове відкриття. Це пов’язане перш за все з тим, що наукові відкриття робляться дуже рідко. Тому, коли в Україні в дев’яності роки двадцятого століття проводилось оновлення законодавства про інтелектуальну власність, правове регулювання відносин щодо наукових відкриттів не змінювалось.
3. Заявку на відкриття слід подати до Державного департаменту інтелектуальної власності, який і повинен провести експертизу, за наявності підстав — видати диплом.
4. Стаття 458 ЦК не закріплює прямо за авторами відкриттів права на винагороду. В Україні не є чинним Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції в частині, що встановлює право авторів відкриттів на винагороду. Зокрема, розмір винагороди, що встановлений цим Положенням, застосовуватись не може в зв’язку з тим, що в Україні не знаходяться в обігу карбованці Союзу РСР.
ГЛАВА 39 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ВИНАХІД, КОРИСНУ МОДЕЛЬ, ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК
Винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційне найменування, географічне зазначення визнаються об’єктами промислової власності. Але Цивільний кодекс цей останній термін («промислова власність») не вживає і не формулює положень, що були спільними для названих об’єктів промислової власності. Не формулюють їх і інші акти законодавства України. Разом з тим належить враховувати, що такі загальні положення є в міжнародно-правових актах, зокрема в Паризькій конвенції про охорону промислової власності.
Праву на винахід, корисну модель та промисловий зразок присвячені закони «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [155] та «Про охорону прав на промислові зразки» [77].
Стаття 459. Придатність винаходу для набуття права інтелектуальної власності на нього
1. Винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання.
2. Об’єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.
3. Законом можуть бути встановлені продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них відповідно до цієї статті.