Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-29-6
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
За їхніми спинами пролунав свисток; уже майже всі посідали у вагони і двері зачинялися.
- Біжи, - сказав містер Візлі, а місіс Візлі закричала:
- Гаррі, бігом!
Він метнувся до поїзда, а містер і місіс Візлі допомогли йому запхнути в тамбур валізу.
- І ще, дорогенький, ти приїжджаєш до нас на Різдво, з Дамблдором ми домовилися, тож скоро побачимося, - повідомила місіс Візлі, зазираючи у вікно, коли поїзд уже рушив. -Та дивись там, будь обережний…
Поїзд набирав швидкість. -… будь чемний і… Вона майже бігла.
- …бережи себе!
Гаррі махав рукою, аж доки поїзд завернув за поворот а містера й місіс Візлі не стало видно. Аж після цього пішов подивитися, де хто розмістився. Він знав, що Рон і Герміона залишились у вагоні для старост, а от Джіні стояла трохи віддалік у коридорі й розмовляла з друзями. До неї він і пішов, тягнучи за собою валізу.
Усі безсоромно витріщалися на нього. Навіть притискалися носами до шибок у дверях своїх купе, щоб краще поглядів та витріщених очей, але дійсність виявилася ще гіршою - він ніби опинився в неймовірно яскравому світлі прожекторів і це йому не подобалось. Підійшовши до Джіні, Гаррі поплескав її по плечу. - Пошукаємо собі купе?
- Не можу, Гаррі, я пообіцяла зустрітися з Діном, - весело відповіла Джіні. - Ще побачимось.
- Добре, - буркнув Гаррі, відчувши якесь дивне роздратування, коли вона пішла, метляючи довгим рудим волоссям. Він звик до неї за літо і геть забув, що в школі Джіні зрідка бачиться з ним, Роном і Герміоною. Він мимоволі закліпав, озирнувся й побачив, що його оточили наче загіпнотизовані дівчата.
- Здоров, Гаррі! - пролунав ззаду знайомий голос.
- Невіле! - зрадів Гаррі, обертаючись до кругловидого хлопця, що проривався до нього.
- Привіт, Гаррі, - привіталася довгокоса дівчина з великими затуманеними очима, що стояла біля Невіла.
- Луно, привіт, як ся маєш?
- Чудово, дякую, - відповіла Луна. Вона притискала до грудей журнал; великі літери на обкладинці повідомляли, що до журналу безплатно додається пара спектро-кулярів.
- Бачу, «Базікало» процвітає? - запитав Гаррі, що певною мірою симпатизував цьому виданню, бо ж торік давав Для нього ексклюзивне інтерв'ю.
- О. так, наклади значно зросли, - радісно повідомила Луна.
- Пошукаємо місця, - запропонував Гаррі, й вони Втрьох пішли по вагону повз групки учнів, що мовчки на них витріщалися. Нарешті знайшлося вільне купе і втішений Гаррі швиденько зайшов туди. - Вони навіть нас розглядають. - сказав Невіл. показуючи на себе й на Луну, - бо ми з тобою!
- Вони вас розглядають, бо ви теж були в міністерстві - уточнив Гаррі, закидаючи валізу на багажну полицю.-Нашу маленьку пригоду «Щоденний віщун» обсмоктав з усіх боків, ви ж читали.
- Ага, я навіть думав, що бабусю розсердить уся ця реклама, - сказав Невіл, - але вона дуже зраділа. Каже що я нарешті став гідним сином свого тата. Купила мені нову чарівну паличку, дивись!
Він витяг паличку й показав Гаррі.
- Вишня й волосина єдинорога,-гордо пояснив він.-Здається, це була чи не остання паличка, продана Олівандером, бо на другий день він зник… Треворе, назад!
І він пірнув під сидіння по свою жабку, що вкотре спробувала втекти на свободу.
- А ми цього року так само будемо проводити збори ДА?-поцікавилася Луна, витягуючи з «Базікала» психоделічні окуляри.
- Та навіщо? Амбриджки ми вже позбулися, - сказав Гаррі, сідаючи. Невіл гупнувся головою, вилазячи з підлавки. Видно було, що він дуже розчарований.
- Мені подобалася ДА! Я там стільки всього від тебе навчився!
- І я любила наші зустрічі, - тихенько додала Луна, -Так, ніби я мала друзів.
Луна часто говорила такі незручні речі, і Гаррі відчував від цього і жаль, і ніяковість. Та відповісти він не встиг, бо за дверима купе почалася метушня: дівчата з четвертого класу про щось перешіптувалися й хихотіли.
- То запитай його!
- Сама запитай!
- Добре!
І ось одна відважна на вигляд дівчина з великими темними очима, виразним підборіддям і довгим чорним волоссям, відчинила двері.
- Привіт, Гаррі, я Ромільда Вейн. - представилась вона голосно і самовпевнено. - Хочеш перейти в наше купе? Не обов'язково сидіти з ними. - додала вона театральним шепотом, показуючи на Невілів зад. що знову випинався з-під лави, і на Луну, яка вже начепила свої спектрокуляри й скидалася тепер на божевільну барвисту сову.
- Це мої Друзі. - холодно відповів Гаррі.
- О, - здивувалася дівчина, - Он як. Ясно.
І вона зникла, зачинивши за собою двері.
- Усі думають, що в тебе мають бути крутіші друзі, ніж ми, -Луна як завжди була безпосередня.