Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо
- Автор: Рослінг Ганс, Рослінг Уля
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: НАШ ФОРМАТ
- ISBN: 978-617-7682-58-4
- Переводчик: Ірина Ємельянова
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо». Краткое содержание книги:
У 2016 році померло 4,2 мільйона малюків.
Це найсвіжіші дані ЮНІСЕФ: саме стількох малюків до одного року не стало у світі. Ми часто бачимо в новинах або матеріалах гуманітарних груп та організацій поодинокі, емоційно забарвлені цифри, як от ця. Вони викликають реакцію.
Ви можете уявити 4,2 мільйона померлих малюків? Це моторошно. Й особливо моторошно, коли ми розуміємо, що майже всіх їх не стало через захворювання, яким легко запобігти. Як можна сперечатися, що 4,2 мільйона в цьому випадку — це жахливо багато? Ви, певно, подумали, що ніхто й не сперечатиметься із цього приводу, але помилилися. Саме тому я і згадав цю цифру. Тому що вона не велика: вона прекрасно мала.
Якщо ми думатимемо про те, наскільки трагічною стала смерть кожного малюка для батьків, які так чекали на його першу усмішку, перші кроки, ігри, а натомість ховають власну дитину, то цей показник примусить нас ридати вголос і довго. Але кому ці сльози допоможуть? Натомість треба тверезо думати про людське страждання.
Цифра 4,2 мільйона стосується 2016 року. Роком раніше цей показник становив 4,4. Ще роком раніше — 4,5 мільйона. У 1950-му він складав 14,4 мільйона. Це на 10 мільйонів мертвих малят на рік більше порівняно з нинішніми даними. Ось бачите, як раптом ця страшна цифра стала меншою. Фактично вона була найменшою за весь час оцінювання.
Звичайно, я буду серед перших, хто прагне, щоб ця кількість була ще меншою та знижувалася швидше. Але щоб знати, як діяти, як правильно розподіляти ресурси, немає нічого важливішого, ніж холодний, тверезий розрахунок і усвідомлення того, що саме працює, а що — ні. Ясно одне: сьогодні ми запобігаємо дедалі більшій кількості захворювань і смертей. Ми ніколи цього не зрозуміли б без порівняння даних.
В’єтнамська війна для мого покоління — це як Сирійська війна для нинішньої молоді.
За два дні до Різдва в 1972 році сім бомб убили 27 пацієнтів і медпрацівників лікарні Бах-Май у в’єтнамському Ханої. Я в той час вивчав медицину у шведському місті Уппсала. У нас було багато медобладнання і жовтих ковдр. Ми з Аґнетою координували збір матеріалів, які запакували в коробки й надіслали в Бах-Май.
П’ятнадцять років по тому я відвідав В’єтнам, щоб оцінити шведський гуманітарний проект. Якось я обідав разом із моїм місцевим колегою на ім’я Ньєм і запитав його про минуле життя. Він розповів, що якраз був у лікарні Бах-Май, коли на них почали падати бомби. Після того він координував розпаковування коробок із припасами, які надійшли з усього світу. Я запитав, чи пам’ятає він жовті ковдри, і по моєму тілу побігли мурашки, коли він описав, із якої тканини були ті ковдри. Здавалося, що ми з ним знайомі й дружимо вже триста років.
На вихідних я попросив Ньєма показати мені пам’ятник В’єтнамській війні. «Ти маєш на увазі пам’ятник Визвольній війні проти Америки?» — запитав він. Звичайно, я мав здогадатися, що він не називатиме цю війну В’єтнамською. Ньєм повів мене в один із центральних парків міста і показав маленький камінь (метр заввишки) із латунною табличкою. Я подумав, що це жарт. Протести проти В’єтнамської війни об’єднали активістів усього Заходу. Це примусило мене надсилати в зону воєнних дій медобладнання й ковдри. Загинуло понад 1,5 мільйона в’єтнамців і 58 000 американців. І ось як люди увічнили пам’ять про цю катастрофу? Побачивши моє розчарування, Ньєм повів мене до більшого монументу: мармурового стовпа, чотири метри заввишки, на честь незалежності від французької колоніальної влади. Я був приголомшений.
Потім Ньєм запитав мене, чи готовий я побачити справжній пам’ятник війні. Він показав мені велику пагоду, вкриту золотом. Її висота сягала ста метрів. «Отак, — сказав мій колега, — ми увічнюємо пам’ять про справжніх героїв війни. Це прекрасно, правда?» Це був пам’ятник війнам В’єтнаму з Китаєм.
Війни з Китаєм (із перервами) тягнулися майже 2000 років. Французька окупація тривала 200 років. «Війна опору Америці» — лише 20. Розміри монументів були ідеально пропорційними. Лише завдяки порівнянню цих пам’ятників я зміг зрозуміти відносну неважливість В’єтнамської війни для людей, які зараз мешкають у цій країні.
Марі Ларссон було 38, коли її вбили декількома ударами сокири по голові. Це сталося 17 жовтня 2004 року. Колишній чоловік Марі вдерся в її будинок у маленькому місті Пітео на півночі Швеції та чекав, поки вона повернеться додому. Національна преса майже нічого не повідомляла про трагічну й жорстоку смерть матері трьох дітей, і навіть місцева газета лише підготувала скромну замітку. У той самий день 40-річний батько трьох дітей, який так само жив глибоко на півночі Швеції, загинув на полюванні. Його звали Йоган Вестерлюнд, і він був першою людиною з 1902 року, яка стала жертвою ведмедя. Ця жорстока, трагічна й украй рідкісна смерть отримала гучний розголос по всій Швеції.