Электронная книга - «Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.». Краткое содержание книги:
Розраховано на державних службовців центральних органів виконавчої влади, керівників бюджетних установ та організацій, викладачів і студентів вищих навчальних закладів фінансово-економічного спрямування, платників податків, загалом усіх, чия діяльність пов’язана з практичним застосуванням податкового законодавства.
Абзацем другим та третім пункту 152.3 статті 152 ПКУ регламентується новий порядок (який набирає чинності 01.01.2012 року) формування податкової звітності з податку на прибуток підприємств. Відповідно до нього платники податку разом з відповідною податковою декларацією (форма якої встановлена наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства») подають органу державної податкової служби перелік доходів та витрат такого платника податку в розрізі всіх контрагентів — платників єдиного податку, до якого включаються операції, здійснені таким контрагентом. Іншими словами платник податку на прибуток, який здійснює будь-які операції з купівлі-продажу товарів, робіт, послуг із суб’єктами підприємницької діяльності — платниками єдиного податку, зобов’язаний до декларацій з податку на прибуток (квартальних та річної) додати перелік всіх таких контрагентів із розшифровкою здійснених операцій.
Окремий додаток до декларації чи окрема форма звітності буде встановлена центральним органом державної податкової служби за погодженням з МФУ (відповідно до п. 46.5 статті 46 ПКУ).
Також в абзаці третьому коментованого пункту зазначається, що форма та порядок складання переліку доходів та витрат встановлюються у порядку, визначеному статтею 46 цього Кодексу (див. коментар до даної статті). Оскільки законодавець прирівнює таку форму до податкової декларації (розрахунку), то відповідальність за своєчасність та правильність подання податкової звітності буде нести платник податку, визначений у статті 47 ПКУ, відповідно до статті 120 глави 11 розділу ІІ ПКУ (див. коментар до даної статті).
152.4. Відповідно до пп. 133.1.5 п. 133.1 статті 131 ПКУ платниками податку є відокремлені підрозділи (за винятком представництв), які створюються суб’єктами господарювання — юридичними особами, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. У абзаці 2 цього ж підпункту визначено представництво платника податку як відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи, фінансується такою юридичною особою та не отримує інших доходів, крім пасивних доходів.
