Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0154-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.». Краткое содержание книги:
Детально розглянуто усі 11 розділів коментованого Кодексу, особливу увагу приділено аналізу положень, присвячених позовному і наказному провадженням, а також новелам апеляційного і касаційного перегляду судових рішень та підставам і порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України, виходячи з нової системи судоустрою України. Додаються тексти і витяги з текстів нормативно-правових актів з питань організації цивільного судочинства, а також рішення Конституційного Суду і постанови Пленуму Верховного Суду України, в яких узагальнено практику застосування судами окремих норм цивільного процесуального законодавства.
Мета коментаря - дати чітке системне уявлення про цивільний процес як врегульовану нормами цивільного процесуального права діяльність суду, що здійснюється в установленому законом порядку та визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав, обов'язків і цивільних процесуальних дій суду, органу державного виконання та учасників процесу з їх реалізації.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, адвокатів, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями організації і провадження судами справ в порядку цивільного розгляду.
6) скасування ухвали та вирішення питання по суті.
2. Апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010р. № 2453-VІ, зміни, внесені Законом України від 07.07.2010р. № 2453-VІ щодо здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вводяться в дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ — 1 листопада 2010 року)
1. За результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції ухвалює рішення або постановляє ухвалу. Коментована стаття розмежовує випадки, за якими розгляд справи апеляційною інстанцією завершується постановленням ухвали, а за якими — ухваленням рішення. Так, ухвалення рішення апеляційним судом можливе лише у випадку скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення. У всіх інших випадках процесуальна діяльність апеляційного суду по розгляду апеляційної скарги повинна завершуватися постановленням відповідних ухвал.
Стаття 315. Зміст ухвали апеляційного суду
1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з:
1) вступної частини із зазначенням:
часу і місця її постановлення; найменування суду;
прізвищ та ініціалів головуючого і суддів;
прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;
найменування справи та повних імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;
2) описової частини із зазначенням:
короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції;
узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
узагальнених доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі; встановлених судом першої інстанції обставин;
3) мотивувальної частини із зазначенням:
мотивів, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;
4) резолютивної частини із зазначенням:
висновку апеляційного суду;
розподілу судових витрат;
строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
2. У разі відхилення апеляційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення.
3. У разі скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції в ухвалі має бути зазначено, які порушення закону були допущені судом першої інстанції.
(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010р. № 2453-VІ, зміни, внесені Законом України від 07.07.2010р. № 2453-VІ щодо здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вводяться в дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ — 1 листопада 2010 року)
1. Ухвала суду апеляційної інстанції за змістом повинна складатися з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної.
У вступній частині ухвали мають бути зазначені: час і місце її постановлення; найменування суду, прізвище та ініціали головуючого і суддів; прізвище й ініціали секретаря судового засідання; найменування справи та повні імена (найменування) осіб, які беруть участь у справі.
В описовій частині ухвали спочатку необхідно коротко викласти зміст заявлених вимог (вимоги позивача, заперечення відповідача, позиція третіх осіб), після цього — зміст резолютивної частини рішення суду першої інстанції. Виклавши зміст рішення, слід навести: узагальнені доводи апеляційної скарги; узагальнені доводи та заперечення інших осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини. При викладенні змісту апеляційної скарги слід зазначити не лише прохання особи, яка її подала, а й доводи, відповідно до яких вона вважає рішення неправильним.
У мотивувальній частині ухвали суд апеляційної інстанції повинен вказати підстави, на ґрунті яких він дійшов висновку про необхідність залишити рішення без зміни, скасувати або змінити його. Відповідним чином слід аргументувати і висновок суду про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду. Висновок про законність (незаконність), обґрунтованість (необґрунтованість) судового рішення суд апеляційної інстанції робить на основі аналізу як тих матеріалів, що містяться у справі, так і додатково наданих, відповідно до чинного законодавства, особами, котрі беруть участь у справі. Свої висновки він повинен порівняти з висновками, яких дійшов суд першої інстанції, що дозволяє з’ясувати питання про їх правильність або неправильність.