Пригоди Вернера Гольта

9

П’ять письмових екзаменів за два тижні.

— Ну і втомився! — сказав Гольт, коли все минулось.

Велика контрольна робота з математики була для нього насолодою, твір з літератури також. Обидва переклади, з латині і з англійської мови, як і слід було чекати, завдали йому чималого клопоту і змусили трохи попріти. А на хімії, зовсім несподівано, він сів у калошу. Всім учням дали одну тільки тему: «Хімія і техніка побутових силікатів». Це була неорганічна хімія, і він її зовсім забув. Кілька хвилин Гольт сидів за партою і тупо твердив: пісок і сода, пісок і сода — більше нічого не спадало йому на думку. Але ж так не можна! Він мусить або повернути чистий аркуш, або щось писати. Отож він писав, що спадало на думку.

«Побутові силікати, — писав Гольт, — хто одразу ж не згадає про скло, а згадавши про скло, не подумає про залиті світлом приміщення з заскленими вікнами, а водночас і про руйнівні наслідки повітряної війни?» Готово! Тепер можна викласти причини другої світової війни. Але ні, краще написати про винахідливість людського розуму, який дає можливість вставляти у вікна картон, і передусім ігеліт. «Крізь ігеліт, — писав Гольт, щасливо перебравшись у галузь органічної хімії,— проникає, певна річ, менше світла, ніж крізь побутовий силікат — скло, однак коли малі розбишаки влучать футбольним м’ячем у вікно, тоді цей синтетичний матеріал і виявляє свої колосальні переваги над склом, свою перспективність». І він заходився писати про високополімерні сполуки та макромоле-куляри. А цю тему він добре підготував. Гольт віддав роботу і став чекати наслідків.

Через два дні його зупинив Готтескнехт.

— Гольт! — не тямлячи себе від гніву, почав Готтескнехт. — Я вас досить добре знаю і трохи розбираюсь у психології, а отже, мені ясно, що ви нічогісінько не знали. Це нечуване нахабство і глузування над екзаменаційною комісією! Хоча Петерсен твердить, що тема буцімто видалась вам надто легкою і ви з власної ініціативи вибрали значно складнішу — з галузі органічної хімії. І за вашу безсоромність і нахабство вам хотіли поставити одиницю! Але я пригрозив дійти до найвищих урядових інстанцій, коли робота не буде визнана «такою, що не може бути оцінена!

— Ну що ж! — сказав Гольт. — «Не може бути оцінена» — це краще, ніж «п’ять»!

Після письмових екзаменів шкільні навчання продовжувались. Але ніхто до них серйозно вже не ставився. На уроки приходили, коли кому заманеться. Вчителі, траплялося, заходили до зовсім порожнього класу, і класний журнал зарябів од зауважень. Гольт відвідував ще тільки уроки математики та інколи, аби порадувати Готтескнехта, залишався на урок німецької літератури або історії. Решту часу він ліниво відлежувався в саду на шезлонзі.