Комедії
- Автор: Аристофан
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Переводчик: Б. Тен
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Комедії». Краткое содержание книги:
Комедії
1) Ахарняни. Переклад А.Содомори (1980)
2) Хмари. Переклад Б.Тена (1980)
3) Оси. Переклад В.Свідзинського (1980)
4) Мир. Переклад А.Содомори (1980)
5) Лісітрата. Переклад Б.Тена (1980)
6) Жаби. Переклад Б.Тена (1980)
(Б'є хлопчика). [176]
Хлопчик
Ану лиш знову спробуй нас вчити стусанами!
Ми ліхтарі погасимо та й пурхнем додому;
Тоді у темряві нічній, без вогню і світла,
Немов та чапля будеш ти болота місити!
Корифей
Овва! Траплялося мені й не таких карати!
Але, здається, я іду просто по баюрах.
260 Тепер, напевне, вже скажу, знову днів чотири
Дощитиме невтомно бог зрання до смеркання.
Поглянь лишень, які гриби на ґнотах насіли, -
Ознака певна, - злива в нас буде неодмінно.
Та й добре, що негода йде: овочі неранні
І вітру з півночі, й дощу дуже потребують.
(Наближаючись до дому Філоклеона).
Але чому назустріч нам не виходить з дому
Наш приятель, суддя старий? Що з ним за пригода?
Він досі млявий не бував. Ні, бувало, завжди
Іде попереду усіх, весело співає,
270 Він дуже Фрініха любив. Станьмо, милі друзі,
Та заспіваймо! Може, він заклик наш почує
І з тої радості хутчій виповзе за двері.
Хор зупиняється біля дверей будинку.
СТРОФА І
Перша половина хору
Що ж за диво, що старий наш не виходить,
Що на голос не озветься?
Може, часом погубив він
Черевики? Може, пальця
збив у пітьмі ненароком,
Та й нога йому напухла?
Все при старості можливе!
Може, пах роздувся в діда?
Був він перше межи нами,
Безперечно, найгостріший,
нічиїх благань не слухав,
А як хто почне просити,
то насупиться, бувало,
Та й відкаже: «Камінь вариш!» [177]
АНТИСТРОФА І
Друга половина хору
Чи вчорашній наш підсудний
в тім причинен?
Одурив, не дався в руки,
запевняв, що друг афінян
І що перший сповістив нас
про події на Самосі.
Чи не тим старий лютує,
аж заслаб на лихоманку?
Це людина норовлива!
Встань, товаришу, не сердься,
Не роби собі гризоти!
Є у нас багач підсудний
з перекинчиків фракійських, -
От його і запакуєм!
290 Підпровадь нас, хлопче!
СТРОФА II
Хлопчик
Татку, татку, подаруєш
те, чого попрошу в тебе?
Корифей
Певна річ, синочку милий!
Говори ж, чого ти хочеш,
Що купити гарне? Певно,
Хлопчик мій про кості мріє?
Хлопчик
От і ні, купи, татусю,
Фіг, вони солодші!
Корифей
Фіг вам?
От і ні, хоч ви повісьтесь!
Хлопчик
Отже, вас не будем більше
проводжати!
Корифей
300 На мою нікчемну плату,
ох-ох-ох! [178]
Мушу я на три душі
М'яса, хліба, дров купити,
А тобі на думці фіги!
АНТИСТРОФА II
Хлопчик
А як архонт не захоче,
Щоб сьогодні суд судив,
Що тоді? Відкіль сніданок
Візьмеш нам? На що надію
Покладаєш? Чи порадиш
Тільки «путь священну Гелли?»
Корифей
310 Ой-ой, горе! Ой-ой, горе!
Присягну, що й сам не знаю,
відкіля обід добудем!
Хлопчик
«Нащо мене бідна мати породила?»
Корифей
Щоб з тобою супокою я не мав,
Хлопчик
О торбинко! «Непотрібна ти окраса,
більш нічого!»
О, о! Наша доля - сльози!
Філоклеон
(за сценою)
Я отут, край вікна,
і сумую давно,
Чую, чую ваш спів,
та не вийду ніяк!
Що робити? Мене
Вороги стережуть,
320 Не пускають до урн
Разом з вами піти -
Засудити когось.
Громовладний наш Зевсе, благаю
тебе, -
Загрими з-під небес, оберни мене
в дим, [179]
У хвалька Проксеніда мене
перекинь,
Або ні - в крутія, сина Селла!
О владарю, зроби мені ласку таку,
Пожалій моїх сліз!
Або блискавки вістрям торкнися
мене,
330 Щоб я попелом став,
А тоді підійми, і далеко завій,
І в солоній киплячій підливі звари,
Або, врешті, хай каменем стану
твердим,
Щоб на нім черепочки лічили.
СТРОФА III
Перша половина хору
Хто ж замкнув тебе та й держить
за дверима? Розкажи нам,
Адже ми товариші!
Філоклеон
Син мій власний! Але тихше, не горлайте!
Ось він спить
Там, на ґанку, перед домом.
Поспускайте паруси!
Корифей
Але за що ж, бідолахо, ображає він тебе?
340 в чому зачіпку знайшов?
Філоклеон
Не дає суддею бути, зла чинити не велить,
У добрі тримати хоче. А мені навіщо те?
Перша половина хору
Ну й негідник! Ну й облудник той...
Демологоклеон!
Все тому, що ти лиш правду ,
говорив про кораблі.
Ні, якби не був він змовник, то ніколи б