Дівчинка з Землі
- Автор: Булычев Кир
- Год: 1987
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Євген Литвиненко
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Дівчинка з Землі». Краткое содержание книги:
— Так. Я полечу йому назустріч, — відповів говорун голосом Другого капітана.
— Ну гаразд, Другий, якщо буде важко, покличеш мене на допомогу.
— Якщо зможу.
— Пришли говоруна. Він розкаже. Я знаю, як примусити його говорити. Ти йому перекажеш усі подробиці.
— Ну, до зустрічі.
— До зустрічі. Говорун замовк.
— Ну, ти чув, Полосков? — спитала Аліса.
— Авжеж, чув, не кричи, — відповів Полосков і замислився.
Говорун похитав золотою короною, ніби роздумуючи, говорити далі чи ні. І раптом сказав поволі й виразно голосом Другого капітана:
— Тримай курс у систему Медузи.
Ми чекали, чи не заговорить говорун знову. Та говорун заплющив очі й засунув голову під крило.
— Отже, Другий капітан попав у біду й послав говоруна по допомогу, — мовила Аліса. — Як же змусити говоруна все нам розповісти?
— Стривайте, — втрутився я. — Ну чого ви так думаєте? Адже говорун не полетів на Венеру, де працює Перший капітан, а повернувся на рідну планету. Виходить, його ніхто нікуди не посилав. Другий капітан міг просто загинути. І тоді говорун полетів додому.
— Все може бути, — сказав Полосков і підвівся з-за столу.
Він вийшов із кают-компанії й повернувся через п’ять хвилин, прихопивши з собою карту Галактики. Полосков розіслав її на столі, повідсовувавши чашки, і тицьнув пальцем у край карти.
— Тут, — почав він, — знаходиться система Медузи. Зовсім недосліджена. В ній є планети. Я пропоную летіти туди. Якщо капітан живий, то ми йому допоможемо. Якщо він загинув, ми принаймні знатимемо, де це сталося.
— Але ж він міг загинути у відкритому космосі, — заперечив я.
— Та що могло статися з великим капітаном у відкритому космосі?
— Вибух корабля, наприклад.
— А говорун лишився цілий?
— Ну, хіба мало що може статися!
Я мовчав. Урешті-решт, в експедиції були свої завдання, і невідомо, чи є взагалі які-небудь тварини в системі Медузи. Поки ми долетимо до системи й повернемось назад, мине весь час, відведений на експедицію. А ми ж нічого не знаємо, крім того, що сказав говорун.
Раптом капітан побував там, а загинув зовсім в іншій частині Галактики? Про це я й поділився зі своїми товаришами. Та чим більше я говорив, тим менше був упевнений у своїй правоті і тим більше розумів, що ні Полоскова, ні Алісу я не переконав.
— Добре, — сказав я нарешті, — піймав не піймав, а погнатися можна. Тільки спершу ми вирушимо на Шешинеру. Треба ж з’ясувати, хто такі скліси.
— Гаразд, — погодився Полосков, водячи пальцем по карті. — Це по дорозі. Крім того, ми зможемо зупинятися на інших планетах і шукати рідкісних тварин для зоопарку.
— Тепер спати, — мовив я. — Завтра зранку підйом відліт. Усі звірі нагодовані, напоєні?
— Так точно, товаришу начальник експедиції, — сказала Аліса, яка відповідала за годування звірів.
— А де алмазна черепашка? — спитав я.
— Щойно тут була, — відповів Полосков. — Де ж вона?
Ми згаяли цілу годину, обнишпорили весь корабель і знайшли алмазну черепашку тільки з допомогою індикатора, який відшукав її аж біля люка.
— Певно, втекти хотіла, — сказав Зелений. — Я ж попереджав. За цими черепашками дивись та дивись.
Індикатор пожовтів.
Я витяг табличку кольорових відчуттів індикатора, яку дала мені двоголова змія, і пояснив:
— Жовтий колір — недовіра.
— Не віриш черепашці? — перепитав Зелений в індикатора. — Я теж.
Індикатор став таким жовтим, що навіть світло ламп пригасло.
— Ну гаразд, — вирішив тоді я. — Зачинимо її в клітку.
Індикатор лишався таким же жовтим, але по спині в нього попливли чорні смуги. Таблиця повідомила нам, що чорні смуги на жовтому тлі означають незгоду.
— Ну добре, — сказав я. — Якщо ти такий недовірливий, ми її на ніч замкнемо в сейфі.
І тоді індикатор став щасливого темно-зеленого кольору.
Розділ 12
ТАКИЙ СУМНИЙ ВИНАХІД
Коли “Пегас” підлітав до планети Шешинеру, посилок і вантажів на ньому помітно поменшало.
Можна було ходити коридорами й не спотикатися об мішки, ящики і контейнери.
Ми проминули вже третину Галактики і опинилися в таких місцях, куди не заходять рейсові лайнери з Землі.
Планета Шешинеру лежить осторонь від великих шляхів. Її тваринний світ небагатий — ще триста років тому вона була голою і ненаселеною, але потім сюди прилетіли колоністи з Розодору і зробили на ній штучну атмосферу, посадили сади і розбили газони.
Ми б не стали гаяти часу на посадку, але доктор Верховцев ще на планеті Трьох Капітанів сказав нам, що чув про те, що на планеті Шешинеру водиться звір на ім’я скліс.