Смак життя
- Автор: Яворский Михаил
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Смак життя». Краткое содержание книги:
Сюжет розвивається на реальних подіях. Проте, усі імена вигадані. Будь-який збіг - випадковий.
Цю книгу я писав англійською, моєю другою рідною мовою. Висловлюю подяку Діані Фон дер Мюлль за її критичні зауваги і поради, які зробили роман яскравішим. Окрема вдячність нехай лине Барбарі Лімінг, викладачеві театрознавства та кінознавства у коледжі Гантер, за те, що невтомно надихала мене викласти свою історію.
Я вдячний МаріїДзесі-Думанській за творчий підхід до редагування українського рукопису.
Щира подяка Світлані Брегман, викладачеві перекладу Львівського університету за її українську версію книжки «Смак життя». Переклад, особливо переклад роману, -набагато складніше та вимогливіше завдання, ніж може видатися на перший погляд. Як сказав колись Федеріко Фелліні: «Інша мова - це інший погляд на життя.» У своєму красномовному перекладі п. Брегман вдалося уловити ритмомелодику мого англомовного рукопису і не заглушити голос мого авторства.
Викладацька робота - це робота з різними студентами, зокрема і з певними психічними проблемами. Один такий був Ерік Мондорф, надзвичайно розумний студент. Він постійно ходив за мною після пар, просив детальніше пояснити деякі питання, які я обговорював під час заняття. Я був не проти. Я навіть заохочував студентів спілкуватися зі мною поза парами. Спочатку я думав, що Ерік просто дуже сильно налаштований на навчання. Та згодом я помітив, що його прохання вже стають нав’язливими. Він прагнув монополізувати мене, а коли я спробував відцуратися від нього, щоб і інші студенти мали нагоду зі мною поспілкуватися, він почав писати мені листи. Спочатку він писав про своє бажання «займатися зі мною приватно», запрошуючи мене у кафе після занять, викликався робити для мене «безкорисливі послуги», щось на зразок вичитування, складання тексту, редагування. Він шукав всіляких способів прислужитися мені, щоб завоювати мою прихильність, і ще - щоб показати решті студентів, що він зі мною запанібрата. Якось, коли я сидів у їдальні і розмовляв зі студентами з іншої групи, він підійшов до нас зі своєю викладачкою антропології, щоб представити її. Два дні по тому я отримав від нього такого листа:
«На випадок, якщо вас не буде вдома, коли я вам завтра зателефоную, пишу цього листа. Я зовсім не вважатиму вас аморальним, якщо ви запросите Франсіс на побачення. Адже краще вже синиця в руках (переважно), ніж журавель у небі. До того ж вона зовсім не схожа на тих імбецилок-ерудиток, які блукають світом і мають тільки факти, не підкріплені жодними вагомими аргументами... Якщо пригадуєте, то коли я вас знайомив сьогодні, сказав: «Френсіс Бертон, це - Майкл Яворський». Я в жодному випадку не мав на меті звертатися до вас просто на ім’я. Сподіваюся, ви так і зрозуміли. Але справа в тому, що я називаю Френсіс просто «Френ», тож я подумав, що буде якось по-дурному сказати «Френсіс Бертон - це доктор (чи містер, чи професор) Яворський». Якщо вас якось образило, що я до вас звернувся «Майкл», то прошу мене щиро вибачити. Але це видалося мені єдиним вирішенням цієї нагальної «проблеми».
У наступному листі, на якому, на відміну від попередніх, не було зворотної адреси, він запрошував мене в кафе: «Можливо, якщо така ваша ласка і ви знайдете у своєму напруженому графіку час для простого студента, я б хотів якось запросити вас на каву після занять». У тому ж листі він повідомляв мене, що відвідував психоаналітика. «На літо я вирішив не ходити більше до психоаналітика - і через брак часу, і через брак коштів. До того ж, з «екзистенційної» точки зору, мені він і не потрібен (на мою гадку). Був такий випадок з одним параноїком, який думав, що в нього під ліжком хтось ховається, щоб напасти на нього. Він пішов до психоаналітика, витратив на нього купу часу і грошей і зрештою покинув лікування. Він вирішив свою проблему дуже просто - відпиляв у свого ліжка ноги».
В іншому листі Ерік подавав критику фрейдистського підходу: «Ці абсурдні нісенітниці про Едіпів комплекс, про комплекс Електри і т.п. ніяк не пояснюють інкультурації і акультурації. Карен Горні (доктор медичних наук) так не вважає, і я спробую поступити до неї на амбулаторний облік. Я саме почав читати нещодавно опубліковану працю Рональда Лейнга «Політика досвіду».
Він закладає підвалини нової психології. Ось послухайте-но, що він пише: «Зважаючи на обставини сучасної цивілізації, як можна стверджувати, що «нормальна» людина перебуває при здоровому глузді?... Нормальні люди вбили мало не 100 000 000 собі подібних за останні п’ятдесят років...»
У всіх своїх листах він намагався, і багато в чому це йому вдавалося, показати свою ерудованість і високий інтелектуальний рівень. Наприкінці листа він подавав низку власних афоризмів на зразок:
«Ніцше - мертвий». - Бог.
«Таякатам «людина політична»! Насправді я асоціальний. Я сказав так, тільки щоб мої книги краще продавалися». - Арістотель.
«Sacrebleu8! ! !» 20 000 франків за ніс! Та ви з глузду з’їхали!» -Шарль де Голь9.
«Щоб я скоїв самогубство? Та ніколи!» - Еміль Дюркгайм10.
Мабуть, Ерік чимало читав. «Зараз я читаю «Знання і мудрість» Жака Марітена11 і поки що збагнув, що його теорія форм цілком сумісна з платонівською. Хоч це ще нічого не означає, адже ще Уайтгед сказав, що вся філософія від Платона і Арістотеля - це просто примітки до одного з них».
8
Дідько забирай! (фр.).
9
Шарль де Голль - французький генерал і політик, головнокомандувач французьких збройних сил під час Другої світової війни, видатний політичний діяч Франції і іі перший Президент. Відомий великим розміром свого носа.
10
Еміль Дюркгайм - французький соціолог, вважається засновником французької позитивістської школи соціології і соціології як науки, а також прихильником солідаризму. Одна з відомих праць - ґрунтовне дослідження природи самогубства - «Самогубство» (1897). Зрештою сам закінчив життя самогубством.
11
Жак Марітен - французький філософ, теолог.