Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія

Жінка відкинула назад пасмо волосся.

— І що вони вирішили?

Річард кинув на Келен погляд, в якому читалося потрясіння тим, що він дізнався.

— Чародії вибрали магію, а не людей. Вони вирішили, що магія або той, хтo нею володіє, набагато важливіші, ніж людське життя, — Річард гнівно підвищив голос. Його розум був ледь в змозі вмістити масштаб і жах скоєного предками. — Чарівники минулого поставили понад усе права тих, хто, так само як і вони, від народження володіли магічним даром. Понад усе — власні «унікальні» життя, власне «унікальне» існування… Дар для них став означати більше, ніж життя, в якому він лише присутній! — Він насилу перевів подих. — Знищувати довелося б занадто багатьох, тому вони придумали дещо покраще: вигнання.

— Вигнання? Куди? — Брови Келен здивовано злетіли вгору.

Річард наблизився до неї. В його очах палав вогонь.

— У Старий світ.

— Як?!

Річард знизав плечима, намагаючись представити міркування чарівників минулого.

— А що ще вони могли зробити? Навряд чи вони могли всіх стратити, до того ж серед народжених без дару були їхні друзі та члени сімей. У багатьох звичайних людей, що володіють іскрою, але не такою сильною, як дар чарівників або чарівниць, були сини, дочки, брати, сестри, дядьки, тітки, двоюрідні родичі і сусіди. І ці сини і дочки, тьоті і дяді, куми і дорогі їх серцю друзі і сусіди були одружені або замужем за тими, хто не мав дару, чи з Стовпами Творіння. А всі ці люди були частиною суспільства — суспільства, яке все менше і менше складали наділені даром… Там, де Стовпи Творіння становили більшість, ті чарівники, що були при владі, не могли приректи їх усіх на смерть, яким би даром вони не були наділені.

— Ти хочеш сказати, що вони розглядали таку можливість?

Річард промовчав. Сором за малодушність предків обпалював його серце. Але Келен прочитала гірке «так» у його очах.

— Вони все-таки не наважилися. Але потім, перепробувавши різні варіанти, чарівники усвідомили, що не можуть відновити розірваний магічний зв'язок, а ті, кого прозвали Стовпами Творіння, одружувалися і народжували дітей — таких же неповноцінних. І їх число зростало швидше, ніж хто-небудь міг собі уявити… Чим більше народжені з даром хвилювалися, тим більше їх світ наражався на небезпеку, ту ж, що і під час війни. Це було те, чого хотів домогтися Старий світ — знищити магію. І зі Стовпами Творіння їм довелося визнати, що сталося те, чого вони так боялися… Чарівники вже не могли нічого виправити в минулому, не могли зупинити поширення того, що було в їх очах гірше будь чуми, і не могли вбити таких людей. Лякаючись того, що їх час проходить, вони вирішили, що єдиний шлях для неповноцінних — вигнання.

— А як вони зуміли перетнути кордон? — Поцікавилася Келен.

— Кордон існує тільки для тих, хто володіє даром, а для Стовпів Творіння там немає магії. Магія не діє на них, тому межа не стала перешкодою.

— Але як вони могли бути впевнені, що всі Стовпи Творіння перейшли кордон? Якби хто-небудь залишився, то вигнання виявилося б безглуздим, і значить проблема би залишилася.