Якщо на землі є пекло…

— Ну, відпочив трохи? — приязно запитав Франтек.

— Дуже добре відпочив. Дякую.

— Зайди в майстерню до Еріха. Там тебе ждуть. Володя постукав у двері Еріхової майстерні. Відчинив йому Карел.

— А ось і Орлятко, — радо сказав він. — Проходь сюди… Ну, як відпочивалося?

— Щиро дякую, Карел. Відпочивалося чудово, як в раю!

Еріх уже випилював із пластмаси зубний протез для Жори, який в цей час по картонному трафарету малював черепи зі схрещеними кістками і тихо мугикав собі якусь мелодію.

— Давайте й мені роботу, — попросив Володя.

— Е, ні, — заперечив Карел, глянувши на годинника. — Припиняйте роботу, беріть таблички — гайда до кар'єру Там передасте землякові їжу. А за годину до апелю зберемося знову і разом повечеряємо. Дивіться ж: якщо кар'єрні придурки перешкодять вам зустрітися з Петром чи виникне який конфлікт, скажіть, що виконуєте доручення капо Карела. Це повинно подіяти, але користуйтесь цим лише в крайньому випадку. Обачність і пильність — насамперед.

— Не хвилюйтеся, Карел, — заспокоював його Еріх. — Як не є, а я — німецький промінент, який треться біля есесівців. Це всі знають. Я ж можу трохи й налякати лагерфюрером… Отже, відпочивайте й не турбуйтеся, Карел. Все буде в порядку.

Карел пішов відпочивати, а хлопці почали ладнатися в дорогу. Еріх налив їм у чашки ерзацкави, дав по пайці хліба, до яких додав ще по шматочку розрізаної навпіл третьої пайки. То, безперечно, була його порція, і Володя помітив це.

— Так не годиться, Еріх, — дорікнув йому Володя. — Ви ж собі нічого не лишили…

— Я не голодний! — категорично заявив Еріх. — І давайте без дискусій. Слухайте старших: скоріш їжте і — за роботу…

Хлопці бачили, що сперечатися з ним зараз — марна справа, тому слухняно з'їли хліб і випили каву.

— А це для вашого друга. — Еріх подав Володі невеличкий пакунок і пляшку. — Хліб і кава. Сховай за пазуху.

Пакунок був акуратно обгорнутий папером і зв'язаний тонким шпагатом, а пляшка закоркована так, що можна було легко відкоркувати.

— Навіщо ви, Еріх, марудилися з упаковкою? — здивувався Володя.

— Аякже! Хліб кидатимеш людині, а не собаці. Треба по-людськи…

Передбачливий Еріх залишався вірним собі. Він був німцем, акуратність і скрупульозність якого просто вражали. По дорозі до кар'єру він детально інструктував хлопців:

— Над кар'єром, перед вишкою з вартовим, зупинимося. Зняти шапки і завмерти. Я голосно доповім вартовому. Кар'єрники нас побачать і почують. Якщо серед них є ваш Петро, він, звичайно, стежитиме за вами, а можливо й гукне. Отже — контакт. Далі. Одержавши дозвіл на проведення робіт, я починаю голосно давати вказівки вам як підлеглим. Таблички покладете купою біля самого урвища. Вальдемар починає біля них вовтузитись і одночасно стежить за Петром. Я з Георгом розкручую рулетку, з табличкою в руках відходжу подалі. Буду відвертати увагу вартового хоч на мить яким-небудь запитанням. Хоча б таким: «Як ви вважаєте, гер есесман, чи не замалий розмір таблички?» Його увага в цю мить буде прикута до мене. Ти, Вальдемар, якраз тоді й станеш спиною до вартового, нахилишся над табличками і непомітно кинеш Петрові в кар'єр пакунок і пляшку. І ніяких розмов із ним, бо може почути есесівець — і тоді катастрофа… Отже, беремо на озброєння золоте правило всіх фокусників: спритність рук — і ніякого шахрайства, — пожартував Еріх і додав: Недаремно ж моїм учителем колись був сам гер фон Гольц — знаменитий ілюзіоніст, фокусник, маг і чародій, як його тоді величали. Про це розповім потім, а зараз давайте зосередимось на операції. Чи все вам ясно?