Франческа. Володарка офіцерського жетона

Ви носите на роботу обіди? Ну такі судочки-мисочки? У термосумках, так званих «тормозках»? Я ношу. Можна, звісно, їздити на ланч у кафе або купувати щось у магазині на заправці поруч, але це зайві гроші й зайвий час. А треба ж не тільки попоїсти, а й дописати свіжу історію про своїх колег.

Франческа носить на роботу судочки з салатами. Здебільшого це мішанина різної зелені з кубиками свіжої моцарели. Усе це щедро полито оливковою олією і рясно посипано пармезаном. Такий собі нормальний дівчачий ланч. А от коли напарниця приходить із великим судочком, у якому бараняча нога, шмат індика, лазанья, телячі ребра, аранчіні або ще якесь непросте їдло, то це означає, що вона була вдома і доїдає те, що їй наготувала мама — сеньйора Карла. Здебільшого це буває по понеділках, бо в неділю вся велика сицилійська сімейка збирається разом і готують вони, наче перед кінцем світу. Причому ніхто з них не страждає від зайвої ваги. Ну, хіба що сеньйор Джіованні має ледь помітне черевце. Колись у п’ятницю (!) Франческа притягла на роботу печену качку, шпиговану апельсинами, й накрила стіл на нас усіх.

— Мені було нудно, і я вирішила щось приготувати, — скромно потупила очі вона.

— Ти ж не любиш готувати! — здивувався я.

— «Не любити» і «не вміти» — це різні речі, caro mio! — зауважила напарниця.

Полковник Вескотт — гриль-маніяк. Колись полковникові пращури ловили мамонтів і смажили їх на багатті. Любов до смаження на вогні передалася й полковникові. Він смажить на грилі все: від овочів і всіх видів м’яса до недисциплінованих солдатів. Хоча про овочі я пожартував — полковник овочі ненавидить. «Як ти можеш їсти цю шрапнель? — бридливо тицяючи товстим, як сарделька, пальцем у мою улюблену брюссельську капусту, питає Вескотт. — Давай я тобі стейка відріжу!»

А стейк полковник смажить на сковороді прямо в грилі. «Хороший стейк має бути півтора дюйма завтовшки, а по площі — ледве влазити у сковороду», — вчить мене командир. Причому сковорода в полковника завбільшки, як колесо моєї автівки.

Старший офіцер Баррел чинить найрозумніше за всіх. Він не носить своїх судочків. Він бере гострого ножа, чисту тарілку й обходить нас усіх по черзі, збираючи данину, наче монгольський князь. Офіцер Баррел ніколи не скаржиться на одноманітність своїх обідів — будь як старший офіцер Баррел!

Сержант Сара МакКарті — ще один кулінарний маніяк. Можливо, долею їй судилося стати найкрутішим шеф-кухарем у найпафоснішому бостонському ресторані, а вона натомість, якогось дідька, провчилася у балетній школі, а потім пішла в армію.

Якось у свій вихідний Сара не полінувалася і притарабанила нам тушковані реберця з овочами. Взагалі, Сара, як вихователька в садку, дуже уважно стежить, хто що їсть. Недарма її призначили суперінтендантом.

Недавно вона вибила з полковника щиросердне зізнання спеціальне безглютенове меню для частини військових. Це була справа принципу.