Щира шахрайка
- Автор: Локхарт Эмили
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4296-8
- Переводчик: Юлія Підгорна
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Щира шахрайка». Краткое содержание книги:
— Не знаю. Він був приблизно мого віку, коли помер. Рак горла. Не було жодних найближчих родичів, яких я могла б знайти. І грошей не було. Можливо, він змінив ім’я або посварився з близькими. Таке трапляється, — Медді знизала плечима. Вони вже підійшли до дверей.
— Чи приїдуть вантажники? — запитала хазяйка. — Я чому питаю: просто хочу бути вдома, коли двері до будівлі будуть відчинені увесь день, бо це не мусить спричинити проблем.
Джул похитала головою.
— У мене всього-на-всього одна валіза.
Медді приязно глянула на неї, а потім усміхнулася.
— Почувайся як удома, Імоджен. Сподіваюся, ти будеш тут щасливою.
Привіт, мамо і тату.
Трохи більше ніж тиждень тому я поїхала з Мартас-Віньярда і тепер подорожую. НЕ знаю, куди мене занесе! Можливо, до Мумбаї, Парижа або Каїра.
Життя на острові було спокійним та ізольованим від решти світу. Все рухалося в повільному темпі. Мені дуже шкода, що я не підтримувала зв’язок із вами. Мені просто треба з’ясувати, ким я є без школи, родини або чогось іншого, що визначає мене. Чи має це сенс?
На острові у мене був хлопець. Його звали Форрест. Але тепер ми розійшлись, і я хочу побачити більше світу.
Будь ласка, не турбуйтеся про мене. Я буду обережною під час мандрів і подбаю про себе.
Ви завжди були чудовими батьками. Я щодня думаю про вас.
З любов’ю,
Імоджен
Джул надіслала цей імейл із пошти Імоджен, щойно налаштувала у квартирі Wi-Fi.
Вона також написала Форресту, вживши улюблені слівця Іммі, її сленг, підпис, її «типу» і «можливо».
Привіт, Форресте.
Важко писати це повідомлення, але я мушу тобі сказати: я не повернусь. Оренду сплачено до кінця вересня, тож до 1 жовтня тобі треба виїхати.
Не хочу тебе знову бачити. Я йду. Що ж, ха. Я вже пішла.
Я заслуговую на того, хто не дивитиметься на мене зверхньо. Ти так чиниш, визнай це. Тому що ти чоловік, а я жінка. Тому що я менша від тебе. Тому що мене вдочерили, а ти цінуєш кровні зв’язки, хоча тобі й не подобається про це говорити. Ти гадаєш, що перевершуєш мене, бо я кинула навчання, а ти ні. І ти гадаєш, що писати роман важливіше за будь-що, чим мені подобається цікавитись, або за те, що я хочу зробити зі своїм життям.
Правда в тому, Форресте, що це я та, хто має силу. У мене був будинок. І машина. Я сплачувала рахунки. Я доросла, Форресте. Ти не хто інший, як маленький залежний хлопчик, котрого просто наділили певними правами.
У будь-якому разі я йду. Думаю, ти зрозумієш чому.
Імоджен
Форрест відповів. Він засмутився. Він перепрошував. Сердився. Благав.
Джул не відповідала. Натомість вона надіслала Брук два вайни[39] з кошенятами і коротке повідомлення.
ІС: Порвала з Форрестом. Він зараз типу як оця смугаста сумна кицька.
ІС: А пухнаста руда кішка — це я. (Таке полегшення.)
Брук відповіла.
БЛ: Щось чула від Вівіан?
БЛ: Або від когось із Вассара.
БЛ: Іммі?
БЛ: Тому що я чула від Кейтлін (Кейтлін Мун. Не Кейтлін Кларк), що
БЛ: Вівіан зараз зустрічається з Ісааком.
БЛ: Але я не вірю жодним новинам від Кейтлін Мун.
БЛ: Тож, можливо, це неправда.
БЛ: Мене просто від цього нудить.
БЛ: Сподіваюся, ти не засмутилася.
БЛ: Мені за тебе прикро.
БЛ: Але чао, Форресте! Іммі, ти можеш знайти собі кращого хлопця.
БЛ: Господи, у Ла-Хоя так нудно, ла-ла-ла, чому ти мені не відповідаєш? Ану пиши, відьмо.
Того-таки дня, пізніше, надійшов імейл від Вівіан, яка повідомляла, що закохана в Ісаака Таппермана і сподівається, що Імоджен зрозуміє, бо серцю не накажеш.
Наступні дні Джул жила так, як, на її думку, жила б Іммі. Одного ранку вона постукала у двері Медді Чанг, тримаючи лате з сусіднього кафетерію. «Я подумала, що Ви захочете кави».
Обличчя Медді засяяло. Вона запросила Джул до квартири і познайомила з дружиною — лискуче вдягненою, із сивим волоссям, яка збиралася «керувати корпорацією», як сказала Медді. Джул запитала, чи може вона побачити книгарню, і власниця відвезла її туди на «Вольво».
Крамничка Медді була маленькою і неохайною, але зручною. У ній продавали як вжиті, так і нові книжки. Джул придбала два романи письменників вікторіанської епохи. Вона не була впевнена, чи читала їх Іммі: Ґаскелл і Гарді. Медді порадила «Серце пітьми» та «Доктора Джекіла й містера Гайда», а також книжку якогось пана на ім’я Ґофман під назвою «Представлення себе в повсякденному житті». Джул також їх купила.
Іншими днями Джул відвідувала виставки, які рекомендувала Медді.
Думаючи про Імоджен, Джул уповільнювала ходу й надавала думкам свободу.
39
Короткі (тривалістю шість секунд) кліпи, які створюються за допомогою мобільного додатка.