Нарцис, або штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука
- Автор: Чобит Дмитрий
- Год: 2001
- Язык: украинский
- Год: «Просвіта»
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Нарцис, або штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука». Краткое содержание книги:
А хіба правдою і благородством керувався В.Медведчук, коли в 1999 році писав тексти всіх шістьох запитань на всеукраїнський референдум за так званою "народною ініціативою" олігархів, якою готувались антидемократичні зміни в Конституції вже для майбутнього президента, щоб наділити його небаченими ніде в цивілізованих державах повноваженнями?
А як бути з фактами приховування В.Медведчуком від виборців свого другого одруження і засудження за скоєний зумисний кримінальний злочин?
І хоча діти за батьків відповідати не можуть, то це твердження важко застосувати до політичних діячів. Бо якщо в Україні всіма матеріалами на корнинського співробітника німецьких окупантів Володимира Несторовича Медведчука мало хто користувався і їх при бажанні можна приховати, то в сусідній Росії, де відбував покарання батько теперішнього першого віце-спікера українського парламенту, вони надійно зберігаються і можуть стати вагомим важелем впливу не лише на президента, але через нього і на всю державу.
І ще одне. Президент - це лідер. А щоб бути лідером народу, треба мати перед ним заслуги. Які заслуги перед українським народом має Віктор Медведчук? І взагалі: що він зробив у житті таке, чим може пишатися?
Як незаперечно свідчать численні факти, Віктор Володимирович Медведчук протягом всього свідомого життя не лише не зробив жодного вартісного суспільного вчинку - він постійно був не в ладах із власним сумлінням, правдою і законом. Вже це повинно спонукати народ задуматися над тим, що може робити така людина, коли вище неї не буде нікого, крім власної совісті і Бога, тобто на посаді президента держави?
До читача
Шановний читачу.
Ти закінчуєш читати книгу, можливо, із дещо змішаними почуттями, внаслідок яких може зародитися думка, що написана вона надто відверто, категорично і жорстко, бо тут немає й сліду найменшого співчуття до В.В.Медведчука. Але скажи, будь ласка, до кого потрібно проявляти співчуття і милосердя: до народу, над яким знущаються вже десять років, чи до тих, хто цинічно це робить? Це перше. І друге. Народна мудрість говорить: "Що правда, то не гріх". Правда ніколи не може бути осудженою. "І пізнаєте правду, і правда визволить вас", - сказано у Святому Письмі. Ми повинні знати правду про себе і про тих, хто виступає від нашого імені.
Автор намагався писати винятково з позицій правди, неодноразово перевіряючи одні і ті ж факти, належно обґрунтовуючи свої слова та висновки незаперечними свідченнями і документами. І чим більше він їх вивчав - тим сильніше переконувався: кредом В.Медведчука були обман і подвійне життя, що вимагали постійного компромісу із власним сумлінням. Це привело до деградації самого поняття честі.
Автор вважає, що людина з таким темним минулим і з такими важкими прихованими гріхами не має жодного права займати високі державні посади, а тим більше керувати 50-мільйонним народом. Не можна допустити чергового експерименту над країною - надто дорогою може бути ціна. Саме з цих міркувань автор взявся за перо, бо йому далеко не все одно, що станеться з нашою Батьківщиною.
Автор цієї книги був одним із тих, хто щиро, в бажанні добра народові боровся за незалежність України і її проголошував у 1991 році.
Ми всі тоді прагнули створити сильну процвітаючу Україну, яка б забезпечила своїм громадянам гідний людини матеріальний добробут, свободу, справедливість і демократію.
Замість цього нам збудували державу із зруйнованим промисловим виробництвом і деградованим сільським господарством, злиденними культурою, наукою, освітою; викривленими уявленнями про мораль, справедливість, демократію; державу, в якій всім представникам правлячої верхівки та їх сателітам на місцях дозволено здійснювати порушення і плювати на закон. Всім: зверху донизу. І їм це подобається, тому всі вони підтримують бандитсько-кримінальний режим. Цей режим знищив свободу, демократію. справедливість і насадив страху нашій країні.
Не таку Україну - убогу, зруйновану, криміналізовану і пригнічену - ми хотіли бачити і не за таку боролися. Саме тому автор має повне моральне право писати жорстко про тих, хто зруйнував і руйнує цю велику світлу мрію. Більше того, автор вважає, що відверто і правдиво про негативи нашого теперішнього життя мають писатк всі чесні і відповідальні трударі пера.