Нарцис, або штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука

Як відомо, в січні-квітні 2000 року тривала кампанія по проведенню всеукраїнського референдуму щодо внесення змін до Конституції. Ідея самого референдуму "за народною ініціативою" визріла у середовищі олігархів, і якраз Віктор Медведчук, як стверджував Л.Кучма на зустрічі з депутатами більшості, був автором запропонованих питань.

Варто зауважити, що питання всеукраїнського референдуму, особливо перше (щодо недовіри парламенту) і шосте (про внесення змін до Конституції безпосередньо за результатами референдуму), були антиконституційні, незаконні і антидемократичні. Мета референдуму була очевидною - поставити парламент під контроль президента та надати главі держави додаткові повноваження. Все це вело до встановлення в Україні антидемократичного авторитарного режиму, схильність до якого постійно демонстрував Л.Кучма. Але думається, що референдум готувався не під Л.Кучму, а під його "наступника".

Одночасно з розкручуванням референдуму з березня 2000 року розпочалася шалена атака на щойно призначений уряд Ющенка -Тимошенко. Особливо старалися у цьому плані контрольовані олігархами засоби масової інформації. Дійшло до того, що весною уряд звинувачували у неготовності до наступного опалювального сезону! Відповідна робота була проведена і з президентом. Судячи із плівок М.Мельниченка, саме у березні 2000 року глава держави заявив: "Я Ющенка унічтожу". Тоді ж він збирався знищити і Юлію Тимошенко.

У Верховній Раді України в цей час посилено циркулювали чутки, що на місце В.Ющенка Л.Кучма рекомендуватиме В.Медведчука. Самому урядові пророкували лічені дні - максимум до червня 2000 року. За задумом олігархів, нові президентські вибори мали відбутися значно раніше 2004 року. Якби їхня людина стала прем'єром, то це означало, що у разі раптової відставки президента прем'єр, згідно з Конституцією, став би виконувати його обов'язки, а відповідно і користуватися плодами референдуму за "народною ініціативою". Маючи такі важелі впливу як адмінресурс, гроші і щойно набутий досвід проведення президентських виборів, ще одна виборча кампанія мала б пройти на "ура" згідно із заготовленим і чітко визначеним сценарієм. Те, що це міг бути реальний варіант розвитку підтверджують події "касетного скандалу". Поставивши президента перед вибором чогось подібного і безтурботною пенсією, знали: президент, звісно, вибрав би останнє. На це, очевидно, і розраховували, але, як звичайно, "переборщили" по частині чуток.