Конституційне право України
- Автор: Годованець Володимир
- Год: 2001
- Язык: украинский
- Жанр: право
Электронная книга - «Конституційне право України». Краткое содержание книги:
Для студентів і всіх, хто цікавиться питаннями конституціоналізму.
повноваження у сфері забезпечення державної незалежності, національної безпеки та оборони країни;
пов’язані з прийняттям до громадянства України та його припиненням, наданням притулку в Україні;
установчі повноваження — утворення та ліквідація за поданням Прем’єр-міністра України міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
Для забезпечення виконання своїх повноважень Президент наділяється правом видавати укази та розпорядження, які є обов’язковими до виконання на всій території України.
Зрозуміло, що функції глави держави не можуть бути конкретизовані повноваженнями в повному обсязі. У глави держави завжди є не розкриті в Конституції повноваження, які проявляються в екстраординарних, непередбачених умовах, отримуючи де-факто визнання Верховної Ради або спираючись на судове тлумачення Конституції. Президент як глава держави вправі та зобов’язаний контролювати стійкість конституційного ладу, реальність свободи народу, єдність і цілісність державної території України. Особливістю правового статусу Президента як глави держави є те, що він особисто виконує покладені на нього Конституцією завдання та поряд із цим ініціює діяльність органів державної влади, забезпечуючи тим самим їх узгоджене функціонування та взаємодію.
Забезпечуючи та спрямовуючи діяльність усіх державних органів України та виконуючи функцію з їх координації, Президент діє лише в межах, визначених Конституцією.
Найхарактернішими для Президента України завданнями є такі:
забезпечення повноважень державної влади на всій території України;
забезпечення узгодженого функціонування та взаємодії органів державної влади;
участь у здійсненні законодавчої, виконавчої та судової влади, що передбачено статтями 106, 107, 113–115, 128 та ін. Конституції України.
Характеризуючи конституційний статус Президента України, необхідно виходити з того, що він, отримуючи мандат на прямих загальнодержавних виборах, представляє сукупні, тобто загальні інтереси всього народу й усієї держави, тоді як Верховна Рада України представляє народ України в особі своїх виборців, тобто населення своїх округів, регіонів (тому можливе неузгодження інтересів, які виражають народні депутати). Взаємодія Президента України та Верховної Ради України має забезпечити єдність загальнодержавних і національних інтересів.
Дуже тісні взаємовідносини глава держави має з виконавчою владою, хоча, як уже зазначалося, за Конституцією України Президент України не названий главою виконавчої влади. Взаємовідносини Президента з Верховною Радою та Кабінетом
Міністрів в основному регулюються положеннями статті 106 Конституції України.
Конституція України встановлює порядок вступу новообраного Президента України на пост та підстави припинення його повноважень. Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.
Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України.
Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень. За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону.
Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента. Повноваження Президента України припиняються достроково в разі його відставки, неможливості виконувати повноваження за станом здоров’я, усунення з поста в порядку імпічменту, смерті.
Конституція встановлює, що чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період 90 днів з дня припинення повноважень. Порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом, а саме Законом України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р. Частина перша статті 1 цього Закону відтворює положення частини першої статті 103 Конституції України щодо виборів Президента України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років, а частина друга встановлює, що виборчий процес здійснюється на таких засадах:
багатопартійності;
вільного та рівноправного висування кандидатів у Президенти України;
гласності та відкритості;
свободи агітації;
рівності можливостей для всіх кандидатів з боку органів державної влади місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Право висування претендента на кандидата в Президенти України належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними в порядку, визначеному Законом України «Про вибори Президента України» через політичні партії та їх виборчі блоки, а також через збори виборців, у тому числі шляхом самовисування, причому партія (блок), збори виборців можуть висунути лише одного претендента на кандидата в Президенти України.
Організацію та проведення виборів Президента України здійснюють виборчі комісії: Центральна, яка функціонує на підставі Закону України «Про Центральну виборчу комісію» від 17 грудня 1997 р., територіальні, які утворюються рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, і дільничні, які утворюються сільськими, селищними, міськими (міст, у яких відсутні районні ради), районними в містах радами.
Вибори Президента України проводяться по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу, який включає в себе всю територію України. Для проведення виборів ця територія поділяється на 225 територіальних виборчих округів, кожен з яких включає в себе один або кілька районів, міст, районів у містах або їх частин. Кількість таких округів з урахуваннях адміністративно-територіального устрою та кількості населення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлюється Центральною виборчою комісією.
Для проведення голосування та підрахунку голосів територія сіл, селищ, міст, районів у містах, що входять до складу територіального виборчого округу, поділяється на виборчі дільниці з кількістю від 20 до 3000 виборців, а у виняткових випадках — з меншою або більшою кількістю, які утворюються територіальними виборчими комісіями.
Вибори Президента України (чергові, позачергові та повторні) призначаються Верховною Радою України.
Для проведення виборів Президента України виконавчими комітетами сільських, селищних, міських (міст, у яких немає районних рад), районних у містах рад або органами, що відповідно до закону здійснюють їхні функції, складаються списки виборців по кожній виборчій дільниці (для виборчих дільниць, які не входять до зазначених, закон передбачає інший порядок складання списків попереду). До списків виборців включаються всі громадяни України, які на день виборів до- сягли (досягнуть) вісімнадцятирічного віку, мають право голосу та на момент складання списку проживають на території відповідної виборчої дільниці.
Витрати на підготовку та проведення виборів Президента України здійснюються Центральною виборчою комісією відповідно до затвердженого нею кошторису в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України. Разом з тим кандидати в Президенти України можуть використовувати кошти особистих виборчих фондів, які утворюються в порядку, визначеному Законом України «Про вибори Президента України», для фінансування виборчої кампанії.
Важливою стадією виборів Президента України є висування та реєстрація кандидатів у Президенти. Згідно із законом право висувати претендента на кандидата в Президенти України належить партіям, які зареєстровані Міністерством юстиції України. Це право реалізується партією як безпосередньо, так і через об’єднання кількох партій у виборчий блок, який може бути утворений двома чи більшою кількістю партій на підставі рішень партій, які об’єднались у виборчий блок для участі у виборах Президента України.
Претендент висувається партією чи виборчим блоком партій відповідно на з’їзді (конференції), що є найвищим статутним органом цієї партії, чи на міжпартійному з’їзді (конференції), делегати на який обираються членами партій, що об’єдналися у виборчий блок, відповідно до норми представництва, визначеної угодою про утворення виборчого блоку.