Конституційне право України
- Автор: Годованець Володимир
- Год: 2001
- Язык: украинский
- Жанр: право
Электронная книга - «Конституційне право України». Краткое содержание книги:
Для студентів і всіх, хто цікавиться питаннями конституціоналізму.
Уповноважений здійснює діяльність незалежно від інших державних органів і посадових осіб. Його діяльність доповнює наявні засоби захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина, не відміняючи їх і не тягнучи перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.
Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх 5 років проживає в Україні. Він призначається строком на 5 років, початком якого є день прийняття ним присяги на сесії Верховної Ради України.
Уповноважений з прав людини не може мати представницького мандата, обіймати будь-які інші посади в органах державної влади, виконувати іншу оплачувану або неоплачувану роботу в органах державної влади чи місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, крім викладацької, наукової чи іншої творчої діяльності. Він не може бути членом будь-якої політичної партії.
Актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини та громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого.
Конституційне подання Уповноваженого являє собою акт реагування до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України та Кабінету Міністрів України, правового акта Автономної Республіки Крим, а також офіційного тлумачення Конституції України та законів України.
Подання Уповноваженого являє собою акт, який вноситься ним до органів державної влади та місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття в місячний строк відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини та громадянина.
Уповноважений з прав людини здійснює діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини та громадянина, які він отримує за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників, народних депутатів України, а також за власною ініціативою.
Контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України на підставі статті 98 Конституції України здійснює Рахункова палата, Голову та інших членів якої відповідно до пункту 16 статті 85 Конституції України призначає на посади та звільняє з них Верховна Рада України.
Статус, завдання, функції та повноваження Рахункової палати, її склад, структура, порядок діяльності визначаються Законом України «Про Рахункову палату Верховної Ради України», який набрав чинності 22 жовтня 1996 р. і продовжує діяти як Закон України «Про Рахункову палату» на підставі Постанови Верховної Ради України від 14 січня 1998 р., за винятком окремих положень, що втратили чинність відповідно до рішення Конституційного Суду України.
Цим же Законом регулюються питання контролю Верховної Ради України за діяльністю Рахункової палати та гарантії забезпечення її діяльності.
Рахункова палата — постійно діючий орган контролю, підпорядкований і підзвітний Верховній Раді України. Свою діяльність вона здійснює самостійно, незалежно від будь-яких органів держави.
Основними завданнями Рахункової палати є організація та здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів (у тому числі загальнодержавних цільових фондів), їх обсягами, структурою та цільовим призначенням, утворенням і погашенням внутрішнього та зовнішнього боргу України, а також визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних і кредитно-фінансових ресурсів, контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно- культурного розвитку, охорони довкілля тощо.
Крім розглянутих основних (законодавчої, установчої та парламентського контролю), Верховна Рада України здійснює багато інших функцій, властивих органам державної влади. До них належать: внутрішні функції — політична, економічна, соціальна, культурна (духовна), екологічна, та зовнішні — зовнішньополітична, зовнішньоекономічна, оборонна та ін. Усі вони більшою чи меншою мірою мають конституційне закріплення.
Тема 13
Президент України — глава Української держави
У всіх сучасних державах функціонує інститут глави держави. Главою держави є посадова особа чи державний орган, який посідає найвище місце в ієрархії інститутів влади. Реальне місце та роль глави держави в здійсненні державної влади залежить від форми правління й того політичного режиму, який склався в країні. Глава держави може або перебувати поза іншими гілками державної влади, або бути включеним у виконавчу владу й очолювати її, або входити й до законодавчої, і до виконавчої, і навіть до судової гілок влади.
В Україні посаду Президента вперше в новітній історії було офіційно запроваджено на підставі Закону Української РСР «Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 5 липня 1991 р. Перша стаття цього Закону проголошувала: «Заснувати пост Президента Української Радянської Соціалістичної Республіки». Відповідно до цього Закону до Конституції Української РСР було внесено додатковий розділ, який встановлював статус Президента, його повноваження, функції, обов’язки, гарантії діяльності. Закон Української РСР «Про Президента Української РСР» від
липня 1991 р. деталізував відповідні положення Конституції. Згідно з Конституцією та зазначеним Законом Президент Української РСР визнавався найвищою посадовою особою Української держави та главою виконавчої влади. Того ж 5 липня 1991 р. було прийнято Закон України «Про вибори Президента України». Сьогодні статус Президента України визначено в розділі V Конституції України 1996 р. Він є главою держави. Це обумовлює надання йому певних повноважень стосовно органів, що входять до всіх гілок державної влади в Україні.
Згідно зі статтею 102 Конституції України Президент України виступає від імені держави, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина.
Конституція України встановлює, що Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років, що одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.
Конституція України передбачає низку умов, яким має відповідати кандидат на пост Президента України. Згідно зі статтею 103 Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років і володіє державною мовою. Ця стаття також передбачає певні обмеження для особи Президента України: «Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об’єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку».
Повноваження Президента України викладено в статті 106 Конституції України. Усю їх сукупність можна поділити на кілька груп:
повноваження, що визначають представництво України в державних зносинах, прийняття вірчих і відкличних грамот дипломатичних представництв інших держав і т. п.;
ті, що стосуються діяльності Верховної Ради;
ті, що стосуються призначення та звільнення з посад членів Кабінету Міністрів та інших посадових осіб;