Пірат
- Автор: Роббинс Гарольд
- Год: 1999
- Язык: украинский
- Год: Видавничий дом "Всесвіт"
- Переводчик: Иван Яндола
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Пірат». Краткое содержание книги:
Пірат, безперечно, один з найбільш знаменитих романів Гарольда Роббінса, який вийшов чи не на всіх мовах світу і приніс своєму творцеві гучну славу. Неповторну своєрідність роману надає химерне поєднання авантюрного сюжету і глибокого проникнення в психологію героїв, екзотики Сходу і по-європейськи динамічного розвитку подій, показу всіх потаємних пружин великого бізнесу і пряної еротики.
Малюк глянув йому в вічі.
— Мені важко говорити, тату.
Бейдр мовчав.
По лицю Саміра промайнула тінь занепокоєння.
— Ти не сердишся на мене, тату, ні ж бо? — сказав він.— Я можу сказати це по-французькому: la meme chose[21].
— Я не серджуся на тебе, Саміре,— сказав він.— Ти — молодчина.
Малий усміхнувся.
— То ми знов можемо дивитися кіно?
Він кивнув і подав знак стюардові. Світло в салоні згасло, і на екрані знову з'явилося зображення. За якусь мить вони знову поринули в пригоди Білосніжки. Та в очах Мухаммада забриніли сльози.
Бейдр почувся безпомічним.
— Розкажи мені, в чому річ, сину мій,— спитав він арабською мовою.
Хлопець хвилину дивився йому у вічі, потім по щоках йому покотилися сльози. Він намагався стримати схлипи.
— Я так погано розмовляю, тату,— сказав він по-арабському з сильним англійським акцентом.— Я відчуваю, що ти соромишся мене.
— Я ніколи не буду соромитися тебе, мій сину,— сказав він, пригортаючи дитину.— Я дуже пишаюся тобою.
— Справді, тату? — крізь хлоп'ячі сльози сяйнула усмішка.
— Справді, сину мій. А зараз дивися кіно.
Після того як діти пішли спати, він довго сидів у стемнілому салоні. До приміщення зайшов Юсеф з двома француженками, і перш ніж він усвідомив, що тут Бейдр, увімкнув світло.
— Даруйте, шефе,— вибачився він.— Я не знав, що ви тут.
— Нічого, нічого,— сказав, підводячись, Бейдр.— Я саме збирався піти до своєї кімнати, щоб переодягтися.— У нього промайнула думка.— Ти був тут, коли Джордана з дітьми прибула з Бейрута? — спитав він по-арабському.
— Я супроводжував їх через митницю.
— А з ними був учитель арабської мови?
— Здається, що ні. Тільки нянька,— на мить задумавшись, відповів Юсеф.
— Цікаво, чому Джордана не привезла його.
— Не знаю, шефе. Вона мені ніколи нічого не говорить.
Лице Бейдра залишалося непроникним.
— Адже у нас з Джорданою майже немає можливості поговорити. Вона завжди чимось зайнята. Тут так багато вечірок.
— Мабуть, що так. Нагадай мені вранці, щоб я послав телеграму до Бейрута. Я хочу, щоб найближчим літаком батько прислав мені вчителя.
— Слухаюсь, шефе.
Бейдр рушив до своєї каюти.
— Чи для вечері о десятій «Мускарден», що в Сан-Тро, підійде? — спитав Юсеф.
— «Ле Мускарден» підійде чудово,— відповів Бейдр і пішов коридором до свого покою. Хай цим займається Юсеф. «Ле Мускарден» — це найвишуканіша ресторація в Сан-Тропезі, а Юсеф хотів лиш найкращого.
Наступного ранку, ще з летовища, перед вильотом літака до Женеви, Бейдр зателефонував Джордані.
— Що сталося з учителем арабської мови? — запитав він.— Я гадав, що він приїхав з вами.
— Він захворів, а часу, щоб знайти іншого, не було.
— Не було часу? — промовив він саркастично.— Ти могла б зателефонувати моєму батькові. Він би знайшов і відразу ж прислав заміну.
— Я не думала, що це так важливо. Врешті-решт у них літні канікули. Вони мають відпочити від навчання.
В його голосі прозвучали крижані нотки.
— Не важливо? Що дає тобі право вирішувати, що важливо, а що ні? Чи ти усвідомлюєш, що Мухаммад збирається стати правителем чотирьох мільйонів арабів, а він навіть не вміє говорити своєю рідною мовою?
Вона мовчала.
— Я бачу, що дав тобі завеликі права,— сказав він.— Я послав своєму батькові телеграму, щоб він прислав учителя, і після канікул, цієї осені, я відішлю їх жити в дім моїх батьків. Можливо, там вони отримають пристойне виховання.
Якусь хвилю вона мовчала. Коли вона заговорила, в її голосі звучав біль.
— А мене?— спитала вона.— Які плани ти виношуєш для мене?
— Взагалі ніяких,— кинув він.— Ти зможеш робити все, що тобі заманеться. Коли ти мені знадобишся, я дам тобі знати.
Розділ чотирнадцятий
Джордана була п'яна, п'янішою вона ще не була ніколи в житті. Сп'яніння — це було особливе відчуття, яке наступає тільки після глибокої депресії, таке сп'яніння дозволяє спостерігати за собою так, ніби ти дивишся на себе збоку. І в той же самий час вона була весела, чарівна, дотепна і розумна.
Відтоді як зателефонував Бейдр, вона весь день чулася пригніченою. Над усе вона щиро любила двох істот — своїх синів. Колись вона думала, що така ж глибока любов у неї і до Бейдра. Та тепер вона не могла сказати, які в неї до нього почуття. Можливо, тому, що не знала, які почуття у нього до неї.
Вперше за довгий час вона зраділа, отримавши запрошення від Юсефа. Він їй не подобався, та, врешті-решт, їй не подобався жоден із постійних підлабузників чи тимчасових звідників. Вона ніяк не могла зрозуміти, чому Бейдр оточує себе людьми такого ґатунку, коли він може оволодіти будь-якою жінкою, яку вподобає, лиш поманивши пальцем. Досі вона не зустрічала чоловіка, який би так її збуджував, так приваблював.
21
В сам раз (франц.).