Пірат
- Автор: Роббинс Гарольд
- Год: 1999
- Язык: украинский
- Год: Видавничий дом "Всесвіт"
- Переводчик: Иван Яндола
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Пірат». Краткое содержание книги:
Пірат, безперечно, один з найбільш знаменитих романів Гарольда Роббінса, який вийшов чи не на всіх мовах світу і приніс своєму творцеві гучну славу. Неповторну своєрідність роману надає химерне поєднання авантюрного сюжету і глибокого проникнення в психологію героїв, екзотики Сходу і по-європейськи динамічного розвитку подій, показу всіх потаємних пружин великого бізнесу і пряної еротики.
— Яким чином? — запитав він.
— Сума, яку вони попросять вас заплатити за послуги та матеріали, буде набагато більшою, аніж та, яку вони попросять від мене,— пояснив Юсеф.— Удвох ми будемо в змозі заощадити чималі гроші шефові і в той же час отримати самі помірний бариш за наші старання.
— Я буду мати це на увазі,— сказав Вінсент.— Напевно, я часто буду до вас звертатися.
— Я — до ваших послуг.
— Як ви гадаєте, коли контракт буде готовий до підпису? — запитав Вінсент.
— Десь за тиждень. Складають його в Лос-Анджелесі і, як тільки він буде готовий, передадуть нам телексом.
— А чому в Лос-Анджелесі? Чи ж немає хороших правників у Парижі?
— Звичайно ж є, та ви мусите зрозуміти шефа. Він в усьому вимагає тільки найкращого. А найкращі кіноадвокати в Голлівуді.— Він поглянув на свого годинника.— Я маю йти,— сказав він.— Я спізнююся. Шеф наказав мені забрати дівчат та доправити на яхту особисто.
Вінсент піднявся й собі, дивлячись на нього осолопіло.
— Дівчата? А місіс Аль Фей не заперечує?
— Місіс Аль Фей вирішила залишитися на віллі, щоб дати шефові більше часу побути наодинці з синами.
Вони ще раз потисли один одному руки, і Юсеф вийшов у хол. Вінсент знову вмостився на своєму стільці. Багато дечому доведеться вчитися, щоб збагнути цих людей. Вони не такі прості, як здавалося спочатку. Підійшов кельнер, і Вінсент знову замовив «Криваву Мері». Що ж, день розпочався як годиться.
Коли Юсеф вийшов із ресторану, акторки та Патрік уже чекали з валізами в холі.Він попросив Елі, щоб той розпорядився віднести їхні пожитки на причал і помістити на «Ріву».
— Ви йдіть,— сказав він.— А я буду там за хвилю. Мені ще треба зателефонувати.
Він підійшов до помосту з телефонами і набрав номер Жака в «Мартінезі». Телефон продзвонив десять разів, аж поки відгукнувся сонний голос.
— C'est moi, Youssef[19],— сказав він.— Я розбудив тебе?
— Так,— голос Жака був невдоволений.
— Шеф попросив супроводжувати його в подорожі на яхті, протягом кількох днів, і я зараз відпливаю. Я хотів дізнатися, як тобі з нею ведеться.
— Пообіцяла подзвонити.
— Ти гадаєш, що вона це зробить?
— Не знаю. Я примусив її здоїти мене без особливих труднощів.
— Значить, вона прийде,— сказав задоволено Юсеф.— Коли пустила в руки, то пустить і між ноги.
— Коли ти повернешся? — спитав Жак.
— У неділю увечері. Тієї ночі шеф від'їжджає до Женеви. А якщо вона не обізветься до тих пір, то я дам обід на честь американського режисера і ти зустрінешся з нею там.
— Мені не прийдеться телющитися з тією княгинею Марою, га? — спитав Жак.— Я не переношу тієї жінки.
— Ні. На цей раз ти прийдеш один.— Юсеф вийшов з телефонної будки і дав телефоністці кілька франків чайових. Він поліз у кишеню за портсигаром, а потім згадав, що віддав його. Він лайнув себе, та потім, сходячи східцями на вулицю, посміхнувся. Це була непогана оборудка. Табакерка в триста доларів принесла йому ще п'ять відсотків. А п'ятдесят тисяч доларів — це тобі не понюшка тютюну.
Коли він зайшов, вона стояла біля вікна і дивилася на море.
— Ти зібралася? — спитав він.
— Так,— сказала вона, повертаючись до нього.— Батькова яхта відпливає.
Він підійшов до вікна і виглянув. Яхта повертала дугою і виходила в море, прямуючи до Естерелю. Небо і вода були одинаково блакитні, а сонце розсипалося золотими блискітками.
— Сьогодні буде тепло,— мовив він.
Вона все ще дивилася на нього.
— Він катався на водних лижах зі своїми синами.
— Твоїми братами?
В її голосі прозвучала нотка гіркоти.
— Вони — не мої брати! Вони — його сини,— вона повернулася до вікна спиною.— Настане день, коли він це зрозуміє.
Алі Ясфір мовчки дивився, як вона перейшла кімнату і сіла на стілець біля ліжка. Вона запалила. Вона навіть і не усвідомлювала, наскільки була дочкою свого батька. Це струнке сильне тіло було не від материного родоводу. Її мати, як і більшість арабок, росла вшир.
— Пам'ятаю, коли я ще була малою, він брав нас із сестрою кататися на водних лижах. Він був такий хороший і було так весело. А потім, коли він розлучився з моєю матір'ю, все скінчилося. Він ні разу нас не провідав. Він викинув нас геть, мов старі черевики.
Несподівано для себе Алі став захищати Бейдра.
— Твоєму батькові потрібні були сини. А твоя мати народжувати дітей більше не могла.
В голосі Лейли бриніла зневага.
— Ви, чоловіки, всі одинакові. Можливо, колись і ви зрозумієте, що помилялись, думаючи, буцімто ми створені для вашої розваги. Навіть тепер жінки приносять справі більше користі, аніж більшість чоловіків.
19
Це я — Юсеф (франц.).