Хід королем

Вона глянула у вікно, ігноруючи його. Різдво прийде всього за кілька тижнів, та в повітрі не відчувалося сезонних веселощів. Святковий дух спочивав на стрімких потоках каналів, і день не видавався сприятливим для зміни прем'єр-міністрів. Чайка, гнана бурями Північного моря, пролетіла повз вікно, її крики проникали крізь подвійне скло: це була заздрість до їхнього снідання; зрештою вона змовкла у вітряному небі. Саллі спостерігала, як пташка зникає у сірості.

— Не сподівайтеся, що я засмутилась або образилася, містере Лендлес. Той факт, що у вас досить грошей і впливу, щоб підготуватися до зустрічі, мене не вражає. Це мені й не лестить. Зі мною часто фліртують літні бізнесмени,— зронила вона. Образа була продумана: вона хотіла дати йому на здогад, що тут не буде гри в одні ворота.— Вам чогось треба від мене. Я не знаю чого, але вислухаю. Доки це стосується справи.

Вона схрестила ноги повільно і свідомо — так, щоб він це помітив. Змалечку в неї не було сумнівів у тому, що чоловіки вважають її тіло привабливим і звертають на неї надмірну увагу, через що вона ставилася до своєї статі не як до дару, а як до інструмента, з чиєю допомогою прокладається шлях у складний і нещедрий світ. Вона давно вирішила: якщо секс є валютою життя, то вона перетворить його на бізнес, щоб відчиняти двері, які по-іншому не відчиняються. А чоловіки бувають такими несосвітенними бовдурами!

— Ви дуже прямолінійні, міс Квайн.

— Не люблю ходити околяса. І я вмію грати за вашими правилами,— вона відкинулася на канапі й почала загинати пещені пальці лівої руки.— Бен Лендлес. Вік... ну, заради вашого марнославства, скажімо так: не зовсім менопауза. Зразковий сучий син, який народився ніким, а тепер керує однією з найбільших інформаційних імперій у країні.

— Яка скоро стане найбільшою,— перебив він її.

— І захопить «Юнайтед ньюзпейперс»,— сказала вона, потакуючи,— коли прем'єр-міністр, запропонований вами, підтриманий і обраний практично одноголосно, буквально за кілька годин займе пост і просто відмахнеться від політики свого попередника в царині поглинань і монополій. Ви, певно, святкували всю ніч, я здивована, що сніданок їсте з апетитом. Але ви маєте репутацію людини з невгамовними апетитами. Усіх видів,— говорила вона спокусливо, підкреслюючи слова, згладжуючи і пом'якшуючи інтонації, але не стираючи їх. Вона хотіла, щоб її помітили, виокремили з натовпу. Тому голосні в неї звучали так, як їх вимовляють у Новій Англії, надто розтягнуто і ліниво для Лондона, а от слова були грубуваті, наче підхоплені десь у черзі безробітних у Дорчестері.— То який у вас намір, Бене?