Зворотня сторона Демонології
- Автор: Соколян Марина
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Зворотня сторона Демонології». Краткое содержание книги:
Знічев'я розглядаючи публіку у залі чекання, я помітила колоритного патера Правовірної Церкви. На ньому була ясно-червона ряса, золотавий пояс і вираз сонної набундюченості. Усміхаючись про себе, я спробувала відтворити той вираз на власному обличчі. Уявляю, як це виглядало! Та мені цієї кумедної думки здалося замало, мені треба було іще побачити його, патера, реакцію. Я кахикнула, а коли це не допомогло, штовхнула його, мов ненавмисне, носком правого черевика.
Священик перевів на мене свій затуманений погляд. Спочатку він дивився просто крізь мене, а коли туман в його очах розсіявся, патер завмер. Потім нервово вхопився за бороду. Ковтаючи ротом повітря, він схопив образок, який висів в нього на шиї і забурмотав ну, ніщо інше, як молитву.
Я не змогла втриматись від садистської, на всі зуби, посмішки. Результатом цього стало явище зовсім уже мені незрозуміле: священик із зойком підстрибнув зі свого місця, підвів руки в інстинктивному жесті самозахисту, повільно позадкував, потім швидше, а зрештою, бігцем, відступив з поля бою.
Яскравий випадок параної. Я задоволено зітхнула, та раптом погляд мій впав на мою траурну мантію. Але вона не була більше траурно-чорною — колір, підозріло, був ясно-червоний! І золотавий пояс! Щоби не бачити цього неподобства, я заплющила очі, примушуючи себе дихати спокійно. Потім обережно розплющила одне око… Чорна? Вхо-ооу… Ну, слава Богу. Що це, чорт забирай, має означати?!
…ІV…
Решту шляху я подолала на повному автоматі, весь час чекаючи, що на мене накинуться зі зброєю, відворотними молитвами чи… гамівною сорочкою. Що про це все думати, я вирішу потім. Коли зберу більше інформації (мені вже страшно було подумати, ЯКА то буде інформація).
Ну, ось і бурса. Як звичайно, озброєні охоронці виконали процедуру жорсткого обшуку і легкого допиту, перевірили документи, відбитки пальців та взяли кров на аналіз. Тепер, можна сказати, я вдома.
Та, ввійшовши до вестибюлю, я відразу відчула якусь хвилю загрози у атмосфері. Ну, атмосфера у нас і так далека від затишної, а тут іще кожен зустрічний вважав за потрібне зміряти мене поглядом та презирливо гмикнувши, відвернутися. Не треба було зайвий раз пояснювати — Бета прибула першою. Може, під'їхала попутним возом чи може навіть розщедрилася на екіпаж… Підлута найвищого ґатунку. Мої вітання.
Я різко розвернулася на підборах і направила стопи свої до власних апартаментів. Та поки я дійшла туди, ці презирливі погляди встигли мене роздягти, заплювати, закидати камінням, вимастити смолою, обваляти в пір'ї і посадити на кілок. Як приємно іноді бути центром усезагальної уваги! Я здатна була вищати від захоплення і вдячності. Єдине, що повернуло би мені втрачену душевну рівновагу, так це можливість змусити Бету відчути зараз усе це на власній шкірі. Смакуючи в уяві це видовище, я незчулася, як опинилась біля дверей своєї кімнати.
Руки тремтіли, я ніяк не могла потрапити ключем куди треба, та раптом увагу мою привернули дикі зойки десь у напрямку холу. Не моя це справа, хоча… Якщо це відвернуло мою увагу від нагальної потреби замкнутися в кімнаті, може це явище здатне, відповідно, відвернути увагу інших від моєї особи? Над цим варто попрацювати.
Я збігла сходами назад до холу, очікуючи побачити щось на зразок жахливої картини примусового виселення — як ото минулого тижня, коли хлопця виволокли за чуба через несплату щомісячних внесків до фонду захисту працівників адміністрації від наслідків економічної кризи. Але чого б я не чекала, такого годі було і сподіватися…
Там, посеред холу, вправно осідлавши люстру, верещала і дригала ногами гола Бета, хоча одяг їй цілком заміняв пучок білого пір'я і товстий шар запашної чорної смоли. Я стиснула руками скроні: побачивши таке, ну як не почати сумніватися у власному психічному здоров'ї! Але, схоже, не я одна піддалася хвилинній паніці. У холі зчинилася страшна метушня. Найбільш розважливі кинулися знімати Бету з люстри, але це ніяк не вдавалося — кожного, хто намагався підступитися, Бета била ногами, руками намертво вчепившись за гачок у стелі. Прохання заспокоїтися, здається, іще більше її розлютили. (Як можна помітити, заклики до здорового глузду мають тенденцію чинити на жінок зворотну дію). З Бети, вкупі з зойками на тон вище, посипалися різноманітні прокляття.