Великий льох (Містерія)

Копають день, копають два, На третій насилу Докопалися до муру Та трохи спочили. Поставили караули. Ісправник аж просить, Щоб нікого не пускали, І в Чигрин доносить По начальству. Приїхало Начальство мордате, Подивилось. «Треба, — каже, — Своди розламати, Вєрнєй дєло…». Розламали, Та й перелякались! Костяки в льоху лежали І мов усміхались, Що сонечко побачили. От добро Богдана! Черепок, гниле корито Й костяки в кайданах! Якби в форменних, то добре: Вони б ще здалися… Засміялись… А ісправник Трохи не сказився! Що нічого, бачиш, взяти, А він же трудився! І день і ніч побивався Та в дурні й убрався. Якби йому Богдан оце У руки попався, У москалі заголив би, Щоб знав, як дурити Правительство!! Кричить, біга, Мов несамовитий. Яременка в пику пише, По-московській лає Увесь народ. І на старців Моїх налітає. «Вы что делаете, плуты!!» «Та ми, бачте, пане, Співаємо про Богдана…» «Я вам дам Богдана, Мошенники, дармоеды! И песню сложили Про тако[го] ж мошенника…» «Нас, пане, навчили…» «Я вас навчу!.. Завалить им!» Взяли й завалили — Випарили у московській Бані-прохолоді. Отак пісні Богданові Стали їм в пригоді!! Так малий льох в Суботові Москва розкопала! Великого ж того льоху Ще й не дошукалась.