Сто загадок Симфосія. Переклад з латинської, коментарі-есеї Андрія Содомори
- Автор: Содомора Андрій, Симфосій
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Срібне слово
- ISBN: 978-966-8399-27-5
- Переводчик: Андрій Содомора
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Сто загадок Симфосія. Переклад з латинської, коментарі-есеї Андрія Содомори». Краткое содержание книги:
* * *
Книга здобула Гран-прі книжкової премії «Найкраща книга Форуму видавців-2014», м. Львів [Прим. верстальника]
Отож, дарма що «вічна стояла весна» (так Овідій у «Метаморфозах» описує золотий вік), — рід людський ступив на стежку погіршення: на зміну золотому прийшов срібний вік, а далі — мідний, залізний… Одначе, вірою в прийдешній золотий вік, який людина здобуде для себе своєю працею, втішає нас Вергілій у філософській поемі «Георгіки». І, відлунням тієї золотої мрії, — у Степана Руданського: «Та гей, бики! Зерно поспіє, / Обіллє золотом поля, / І потече ізнову медом / І молоком свята земля…»
I. Graphium (Stilus). Писало (стилос)
Graphium (Stilus)
Писало (стилос)
Хрести дубові посхилялись,
Слова дощем позамивались…
І не дощем, і не слова
Гладесенько Сатурн стирає…
Тарас Шевченко
«Так», — каже загострений кінець стилоса, палички для писання, виводячи літери на восківці. «Ні», — каже протилежний, плаский, гладенько витираючи написане. «Saepe stilum vertas» (Часто повертай стилос), — радив Горацій. Часто, аж поки той і той кінець стилоса не дійдуть згоди: «Так!»… Стилос і навощена табличка — в руках у Калліопи, прекрасноголосої (такою її зображували), найстаршої серед дев'яти Муз. У її віданні — епічна поезія, красномовство, наука загалом. Краса у слові легкою працею не дається. Мабуть, у самої Калліопи плаский кінець стилоса часто говорив «ні»… Стилос несподівано приведе й до Лесі Українки: «Слово, моя ти єдиная зброє…» — стилос-стилет…
В руці Одіссея замість стилоса — прутик, замість таблички — піщане узбережжя острова Огігія. Тут, оповідає Овідій, він і похваляється перед німфою Каліпсо своїми подвигами під Троєю — креслить військові табори, ворожі позиції… «Креслив іще б не одне, та тут хвиля на берег набігла — / Й Трої, і Реза-вождя, й табору — мов не було…» Через віки, вже у сонетному ключі, — Е. Спенсер (в озвученні Д. Павличка):
«Гладесенько Сатурн стирає»… Морська хвиля — образ хвилі часової (так вона й справжню Трою стерла з лиця землі). Наче й у руці Сатурна (його ідентифікували з Хроносом) — стилос, що пласким своїм кінцем нависає над усіма людськими творіннями — «гладесенько стирає»… Лише націлені у Космос величні супутники вічності, піраміди, лише вони протистоять поетичній формулі Горація: «…mortalia facta peribunt» (загине усе рукотворне), протистоять — загладі…
P. S. Коли плаский кінець лише підтакуватиме гострому, коли втратить свою пильність той «цензор» у нашому розумному єстві, — час відкласти стилос.
II. Harundo. Очеретина
Harundo
Очеретина
Вітер собі в очереті посвистував — перший учитель
Сопілкаря-селюка, що в тонкі очеретини дує…