Авантюра XL

— Вафлі? Га-га-га!

А в темному куточку страшно нафарбована дівчина в цей час ніжно бубонить по мобільному.

З’явилося кілька старших товаришів: жваві дядьки в картузах, уже не шкіряних, а з тканини. Розповідають свої юнацькі жарти. Один із них намагається показати на сірниках фокус із числами. Не виходить. Тоді він просто переповідає суть і практичну користь фокуса:

— Усі ж ви вумні люди, умієте щитать до десяти й назад. 10, 9, 8, 7, 6 — а тут іще чотири. Отак-от можеш позичити сотню, а через півчаса оддати дев’яносто. Ну ти поняв? Отщитуєш: «10, 9, 8, 7, 6 — а ось тобі чотири. Чотири й шість — десять, нє?» Та й пішов до іншого сусіда. І так по цілому селу. Ми так у молодості заробатували.

Дядьки виходять, а хлопці обговорюють, як кинути куріння. Один намагається переказати метод Марка Твена: «Нема нічого простішого, ніж кинути курити, — я сам робив це вже десятки разів».

— Там десь так. Шо тіпа кинути курити можна, але ненадовго.

— Якась філософія. Це, певно, Арістотєль.

— Ну не Арістотєль, але хтось із них, карочє.

Під’їжджаючи до рідних Сарн, юнаки починають жваво обдзвонювати знайомих.

— Ти можеш своїх пацанов пробить?

— Альо? Здоров. Єcть хоч пара п’яток?

Після трьох дзвінків знаходять такі потрібні їм п’ятки.

Нафарбована дівчина в кутку весь цей час муркотить у телефон:

— Шо?.. Шо «шо»?.. Нічо… Ти питаєш «шо», а я кажу «нічо»…