Борва мечів
- Автор: Мартин Джордж Рэймонд Ричард
- Серия: A Song of Ice and Fire #3
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Переводчик: Вячеслав Леонідович Бродовий
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Борва мечів». Краткое содержание книги:
Особистий, незалежний, експериментальний перекладацький проект з елементами літературної адаптації. При передачі ряду імен, назв, термінів державності та побуту застосовуються українські та східноєвропейські старожитності з метою творчо відтворити живу авторську атмосферу вигаданого середньовічного світу.
До паперових книжкових видань цей переклад жодного стосунку не має, створений задля власної втіхи.
Переклад-адаптація В.Бродового: вересень 2013—грудень 2014 рр.
Перша редакція, виправлена: 21 лютого 2015 р.
— Так, пане, ця честь дісталася нам. Тепер ми у Королегвардії. — Лицар Квітів сяяв такою чистотою та досконалістю в білій лусці та шовку, що Хайме відчув себе брудним і спаплюженим дорогою.
Хайме обернувся до Мерина Транта.
— Бачу, пане брате, ви не надто дбали навчити наших нових братчиків їхнього обов’язку.
— Якого обов’язку? — запитав Мерин Трант обережно.
— Не дозволяти королям помирати. Відколи я поїхав з міста, ви вже скількох проґавили? Двох, чи не так?
Пан Балон побачив пенька руки, вирячив очі та вимовив:
— Ваша рука…
Хайме змусив себе до усмішки.
— Тепер б’юся лівицею. Так навіть цікавіше — більше гідних суперників. Де мені шукати пана батька?
— Вони в їхній світлиці. Вечеряють з князем Тирелом та великим князем Оберином.
«Мейс Тирел і Червоний Гаспид разом зламують хліб? Дивні речі тут кояться.»
— А чи королева теж із ними?
— Ні, ласкавий пане, — відповів пан Балон. — Їхню милість ви знайдете у септі, в молитві за королем Джофрі…
— Ти!
Хайме побачив, що всі північани вже злізли з коней, і Лорас Тирел нарешті помітив Брієнну.
— Пане Лорасе.
Вона стояла і дурнувато витріщалася, тримаючи повід коня. Лорас Тирел рушив до неї стрімкими довгими кроками.
— Навіщо?! — спитав він. — О, ти мені все розкажеш, чому і за що! Він був добрий до тебе, дав тобі веселкове корзно. За віщо ти його вбила?!
— Я не вбивала! Я б радо віддала за нього життя!
— То зараз віддаси! — Пан Лорас видобув із піхов меча.
— Я не вбивала його.
— Емон Кий на останньому подиху присягнувся, що його вбила ти!
— Він був ззовні намету, він нічого не бачив…
— У наметі нікого не було, крім Кетлін Старк і тебе! Хочеш сказати, ота квола стара зуміла прорізати гартовану крицю?!
— Там була тінь… Я знаю, це якась маячня, але… я допомагала Ренлі вдягнути обладунок, і тут свічки згасли, і ринула кров… То був Станіс, пані Кетлін теж бачила! То була його… його тінь. Я не вбивала, честю…
— Ти не маєш честі! Виймай меча! Не хочу, щоб казали, ніби ти померла голіруч!
Хайме ступив уперед і став між ними.
— Ану приберіть меча, пане лицарю!
Пан Лорас спробував був пропхатися збоку.
— То ти не лише вбивця, а ще й боягузка, так, Брієнно? Тому і втекла з кров’ю на руках? Витягай меча, дівчисько!
— Моліться, аби її меч лишився у піхвах! — знову заступив йому дорогу Хайме. — Бо вас понесуть звідси уперед ногами. Це дівчисько — могутнє, наче Грегор Клеган. Щоправда, той на вроду трохи гарніший.
— То не ваш клопіт!
Пан Лорас відштовхнув його убік і кинувся уперед, але Хайме схопив хлопчака здоровою рукою і смикнув, змусивши крутнутися.
— Гей ти, нахабне щеня! Я — Регіментар Королегвардії, твій пан і очільник, поки ти носиш оце біле корзно! Тому негайно вклади меча до піхов, бо я тобі його запхаю в таке місце, що навіть Ренлі б не знайшов!
Юнак завагався на пів-удару серця, і цього вистачило, щоб пан Балон Лебедин додав:
— Виконуй наказ пана Регіментаря, Лорасе!
До того часу кілька золотокирейників оголили зброю, а за ними і деякі болтонівські вояки. «Пречудово!» — подумав Хайме. — «Ледве з коней злізли, і вже різатися просто у дворі замку!»
Пан Лорас Тирел рвучко та гнівно вкинув меча до піхов.
— Ось бачите, не така то вже складна штука, га? — зауважив Хайме.
— Я хочу, щоб її схопила варта! — тицьнув пальцем пан Лорас. — Панно Брієнно, я звинувачую вас у вбивстві князя Ренлі Баратеона!
— Хочте — вірте, хочте — ні, — відповів Хайме, — але дівчисько має лицарської честі більше, ніж я бачив від вас. Цілком може статися, що вона каже правду. Запевняю вас: хоча розумом наша ласкава панна не вражає, та навіть моя коняка вигадала б кращу брехню, якби хотіла сплести якусь казочку про смерть Ренлі. Але якщо ви наполягаєте… Пане Балоне! Супроводьте панну Брієнну до келії у башті та затримайте там під вартою. А Сталевому Шкарбанові та його людям знайдіть якесь помешкання, щоб перебути, доки пан батько зможуть їх прийняти.
— Слухаю, пане Регіментарю.
Коли Балон Лебедин з тузнем золотокирейників повів Брієнну геть, її великі блакитні очі повнилися мукою та докором. «Та ти б мала цілувати мене з ніг до голови, ягідко» — хотів він сказати. Що їм не зробиш — усе розуміють неправильно. «Звідки так повелося? Знаю, звідки — від Аериса. Усе лихо росте від Аериса.» Хайме обернувся до дівчиська спиною і закрокував через двір.
Ще один лицар у білій броні стояв на чатах коло дверей до королівського септу — чорнобородий, широкий у раменах, з гачкуватим носом. Побачивши Хайме, він кисло всміхнувся і мовив: