Веселий ярмарок
- Автор: Киселев Сергей, Пригорницький Юрій
- Год: 1983
- Язык: украинский
- Год: Радянський письменник
- Жанр: Прочее юмористическое
Электронная книга - «Веселий ярмарок». Краткое содержание книги:
До збірника увійшли твори українських радянських письменників, які працюють у жанрі гумору і сатири.
Тут читач знайде прозові та віршовані гуморески, байки, фейлетони, памфлети, пародії, сатиричні мініатюри, що були опубліковані останнім часом у періодиці.
— Навіть сухофрукти,— сказав Остап.
— Саме їх я мав на увазі, дорогий.
— А лютневі дощі?
— Чудові дощі!
— Вони назавжди залишаться у моєму серці!
— їв попереку, дорогий!
— Чудовий сезон!
— Сезон для селян!
— Все чудове — селянам!— підсумував Остап.
— Що будемо?— перебив бармен.
— Що будемо?— повернувся Остап до Іраклія.
— Що будемо?— повернувся Іраклій до бармена.
— Коньяк і шампанське,— повідомив бармен,— портвейну нема.
— Нема портвейну, Остапе!
— Не край собі серце, Іраклію!
— Портвейн є в їдальні,— сказав бармен.
— Чудова їдальня!
— Чудові мухи!
— Чудовий портвейн! Чому ти не любиш портвейну, Остапе?
— Люди кажуть, що коньяк корисніший, друже.
— Вір людям, Остапе!
— Я вірю їм, Іраклію!
— Правда, дорогий?
— Свята правда, друже!
— Ти віриш, що я теж їм вірю, Остапе?
— Я вірю тобі, як собі, Іраклію!
— Добре вірити людям! Візьмемо коньяк.
— І шампанське,— додав Остап.
— Як? Хіба я не замовив шампанське?
— Ти замовив, але подумки, Іраклію.
— Бармен має вгадувати думки клієнтів!
— Якщо він справжній бармен...
Бармен позеленів.
— Важко вивчитися на справжнього бармена, Остапе!
— Важко, але вивчаються.
— Вивчаються робити коньяк з портвейну та горілки.
— Приємно чути.
— Але не пити.
Бармен зашарівся.
— Коньяк і шампанське,— замовив чорнявий.
— Чи не забагато?— спитав бармен.
— Ми візьмемо ще,— заспокоїв русявий.
— Між іншим,— заявив бармен, відкорковуючи пляшки,— наша професія за навантаженням прирівнюється до праці металургів.
— Жаль барменів,— сказав русявий.
— Жаль до сліз,— підтримав чорнявий.
— Допоможемо людині?
— Влаштуй, влаштуй його на мартен!
— Я влаштую його на конвертор.
— Влаштуй, влаштуй його на конвертор, він з колиски марив конверторами!
— Я використаю свої парламентські зв'язки,— сказав русявий.— Де телефон?
— Не треба,— зблід бармен.
— Жаль,— зітхнув Остап.
— Жаль до сліз чорну металургію,— схлипнув Іраклій.
Бармен одсунувся у темний закуток.
Як дзвони, вдарили келихи.
— Не забувай стару дорогу і старих друзів!
— Будь квітучий, як весна, здоровий, як вода, багатий, як земля!
— За Миргород!
— За Сурамі!
— Гамарджос!
— Будьмо!
Поступово дійшли до Владивостока.
— Тут затишно,— схвалив русявий.
— Сієста,— додав чорнявий.
— Незабаром прийдуть,— зауважив бармен.— У вечірніх туалетах.
— У тебе є вечірній туалет, Остапе?
— Аякже! Він же ранковий і полуденний. Нужником зветься.
— Я не про ті туалети,— сказав бармен.
— Ми бережемо вечірні туалети,— повідомив чорнявий.
— Ми люди дипломатичного протоколу,— сказав русявий.
— Дипломатичний протокол вимагає каву, Остапе!
— Ти вгадав моє дипломатичне бажання, Іраклію!
— Спочатку розплатіться,— буркнув бармен. Русявий видобув солідну асигнацію. Чорнявий накрив
Її купюрою ідентичного достоїнства.
— Прошу за столик для почесних гостей!— розцвів бармен.
— Почесні гості ніколи не розплачуються,— зауважив Остап.
— Я теж помітив таку тенденцію,— підтримав Іраклій. Тим часом бар пансіонату «Колгоспник» залюднився.
Переважали глибокі декольте, час від часу спалахували діаманти чистої води, але траплялися і джинси з символами віддалених артілей.
— Землелюби,— сказав русявий.
— Хлібодари,— сказав чорнявий.
Шинквас атакувала спрагла молода отара. Верховодили емоційна юнка та бевзь, облагороджений прищами.
— Якісь піджаки вперлися на наші місця! — пищала юнка.
— Чортили!—висловився бевзь.
— Наша зміна,— зазначив русявий.
— Юні колгоспники,— розчулився чорнявий.
— Ці дітки нам насіють, Іраклію.
— І головне, нажнуть, Остапе.
— Оголена пищалка, напевне, доярка,— показав русявий на емоційну юнку.
— А прищ, напевне, технік штучного запліднення,— показав на бевзя чорнявий.
— Ви знаєте, хто мій папа?— зойкнув прищ.— Він вам покаже!
— І мій предок вам покаже!— зайшлася пищалка.
— Як гадаєш, Остапе, чий папа вище?
— Гадаю, папа папиного синка, Іраклію.
— А чому, дорогий?
— Бо пищалка хоч і нахабна, але красива і навряд чи б упадала біля прища, якби її батько був вище.
— Маєш рацію, Остапе, коли зніматимуть її папу, допоможе його папа.
— Такі шлюби нині популярні, Іраклію!