І знову Муфтик, Півчеревичок та Мохобородько [Jälle need naksitrallid. Teine raamat - uk]

— Ну, після цього не вважатимуть тебе вовчим вихованцем, — сказав Мохобородько.

І він теж не стримався і зареготав. Це був заразливий сміх; незабаром сміявся і Півчеревичок. І раптом вони всі відчули: напруга, яка щойно панувала між ними, — цілком зникла. Краєзнавці лишилися позаду. Мандрівка тривала.

Ліс поступово рідшав. Нарешті, нарешті! Важко було точно сказати, де саме закінчувався ліс і де починається широке поле. Принаймні нарешті кумедні чоловічки вирвалися на рівнину. Вдалині виднілося шосе. Муфтик зупинив авто, щоб вони перед зустріччю з людьми дещо причепурилися. І ледве замовкло татакання мотора, як Мохобородько випалив:

— Послухайте!

Вони сторожко вслухалися. Муфтик одчинив навіть дверцята машини.

Дивовижний далекий гомін…

І Півчеревичок сказав тремтливим од хвилювання голосом:

— Море гомонить.

Ніхто з кумедних чоловічків не вимовив і слова. Майже побожно усі троє вслухалися в таємничий гомін моря.