Чорна рада 1663 року. Передумови, результати, наслідки

Слідом за Григорієм Косаговим воєнну активність виявляє у цей час полтавський полковник Дем'ян Гуджол, котрий 25 серпня спробував було приступити до Кременчука[271]. Коли ж і він виявився неспроможним це завдання реалізувати, з початком осені 1663 р. до справи взявся особисто гетьман Брюховецький. Допомогу йому в цьому поході надавав воєвода стольник Кирило Хлопов.

В напрямі Кременчука гетьман виступив уже десь наприкінці вересня — на початку жовтня. Хоч, якщо вірити свідченням «Літопису Самовидця», сталося це трохи раніше: «гетман Бруховецкій, спод Переясловля рушивши, потянул под Кременчук того ж літа под осень»[272]. Але, як можна переконатися з аналізу гетьманського листа до вирядженого в Москву полковника київського Василя Дворецького, 20 вересня він ще залишався в обозі під Переяславом[273].

Результати осінньої кампанії Брюховецького та Хлопова також знайшли неоднозначне відображення в джерелах. Самовидець запевнював, що Брюховецький, «ставши, місто Кременчук спалив. Але стоявши немало, зоставил замок вцілости, а с козаками уступил до Гадячого, а то для того, же узял відомость, же король полскій Ян Казімір, над сподівання, на Україну простует на Браславле»[274]. Вельми песимістично про результати походу відгукувався і Самійло Величко, котрий слідом за Самовидцем підтверджував спалення лівобережним гетьманом Кременчука, але заперечував здобуття ним замку[275]. Натомість в офіційних донесеннях з походу до Москви та повідомленнях бєлгородському воєводі князю Ромодановському Брюховецький і Хлопов зображували події у зовсім іншому світлі — як незаперечний свій успіх.

Зокрема, вже у листі до Ромодановського від 6 жовтня гетьман повідомляв, що Кременчук він з військами взяв приступом, місто спалив, а «вал кременчуцький розкопав»[276]. Трохи згодом у листі до царського посла в Україну дяка Дементія Башмакова Брюховецький уточнював, що Кременчук він з військами «здобув і випалив... їх, зрадників, зо три тисячі вбив, а декого живцем упіймав»[277].

Проте залишаються питання щодо хронології розвитку подій. У відправленій до Москви реляції від 15 жовтня 1663 р. (інформацію в Малоросійському приказі мали озвучити вже присутні в столиці гетьманські посли Іван Цесарський та Василь Дворецький) гетьман, оповідаючи про перебіг кампанії, зауважував, що на той час під Кременчук було висунуто лише передовий загін під командою генерального осавула Парфена Нужного, якому і вдалося здобути місто Потоки та взяти в облогу Кременчук[278].