Списоносці

Я підвівся і поплескав його по плечу.

Дорогий сину, тебе, напевне, цікавить, хто такий Титус, цей таємничий церковник, який усе знає, все бачить і втручається в угорську політику…

Мушу признатися, що в ті роки я сам нічого не знав про нього, крім того, що він — визначний діяч угорського расистського руху, смертельний ворог комунізму. Тому я і став його спільником. У. нас була одна мета: відновлення великої Угорщини ї повернення їй права на історичну роль. Досягнення цієї мети органічно пов'язувалося з боротьбою проти червоних. Заради цього ми згодні були приєднатися до будь-якої держави чи політичного напряму. Я вже казав, що Титус був викладачем теології. Тільки згодом, десь у тридцятих роках, я довідався, що мій приятель — один з провідних співробітників розвідувальної служби Ватікану. Під час свого тривалого навчання в Римі він став безпосереднім угорським агентом «генерала в сутані», начальника поліції єзуїтів. Десятилітнє перебування в Римі зробило Титуса не тільки викладачем теологічних наук, але й спеціалістом у справах розвідки. Таємна дипломатія Ватікану обплутала землю густим шпигунським павутинням. Воїни-церковники підкорялися безпосередньо Риму. Зараз я спокійно можу розказувати про Титуса, адже його вже немає в живих.

А тепер я коротко розповім, що трапилося в п'ятницю ввечері в канцелярії Гастінгса. Ми були певні, що англієць до ранку не повернеться додому: Анна-Марія зуміє затримати його в себе до потрібного часу. Двірника ми не боялися — він став нашою людиною.

Після десятої були вже на місці. Як тільки ми відчинили ворота, наш агент подав знак, що англієць вийшов. У канцелярію потрапили без особливих перешкод. Проте я збрехав би, коли б сказав, що заходив туди дуже сміливо. Ноги в мене тремтіли, я боявся вимовити слово, бо Титус помітив би мій страх. Тому я мовчав. Променем ліхтарика ми обмацали кімнату. В ній не було майже нічого для нас незнайомого. Ми знали її з описів наших агентів. Титус замкнув вхідні двері, вийняв ключ і поклав на столик, що стояв поряд. Це основне правило конспірації. Другі двері ми лишили прочиненими, щоб чути найменший шум на сходах. Ключ від сейфа знайшли у вказаному місці. Титус передбачливо надів рукавичку з м'якої тканини і дуже обережно відімкнув сейф. Я пильно стежив, щоб ліхтар не затремтів у моїх руках. Нарешті, дверцята відчинилися. Я оторопіло глянув всередину стальної шафи. На верхній полиці лежали документи, кілька досьє. На нижній — пачки іноземної валюти, різні золоті речі, коштовне каміння… Мене охопило хвилювання, рука затремтіла, і кружало ліхтарика почало метушливо шастати по полицях.