Зоряні королі
- Автор: Гамильтон Эдмонд Мур
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Електронне видання
- Переводчик: Сергій Тищенко
- Жанр: Героическая фантастика
Электронная книга - «Зоряні королі». Краткое содержание книги:
У змішаному світлі неба і скель там здіймалася і спадала величезна маса живого рухливого слизу!
— Що це? — скрикнула Ліанна, майже втрачаючи свідомість.
Ґордон побачив, що від краю в’язкої маси тягнуться довгі хробакоподібні відростки, на кінцях яких ворушаться мініатюрні гумові чоловічки! Один з них у нього на очах відокремився і невпевнено пішов.
«Господи! — подумав Ґордон. — Вони народжуються з цієї штуки!»
Гортанні крики і барабанний дріб прорізав відчайдушний крик Лінн Кайла. Гумові люди з розмаху жбурнули його у рухому протоплазму. Хмарник знову страшно скрикнув. У Ґордона померкло в очах. За мить тіло Лінн Кайла поглинула жадібна в’язка рідина.
— Не дивіться туди, Ліанно! — крикнув Ґордон. Гумові руки з усіх боків тяглися до нього, рвали одяг. Він що було сили сіпнувся ьа марно.
У цих лапах він був просто дитиною. Нічого не бачачи, він почув тихий, здавлений крик Ліанни…
Грім атомних рушниць заглушив інші звуки. Напівтемряву розігнали сліпучі розриви куль. Гумові істоти падали, втрачали форму, текли повзучим слизом до свого озера.
— Дерк Ундіс! — вигукнув Ґордон, розрізнивши у групі озброєних хмарників вузьке обличчя командира «Дендри».
— Взяти Зарт Арна і дівчину, мерщій! — скомандував той. — І назад, до корабля!
Ґордон на мить захопився своїм тюремщиком. Дерк Ундіс отримав від Шорр Кана наказ доставити їх до Хмари. Він виконає наказ або загине.
Кругом шаленів хаос. Гриміли постріли, лопалися атомні кулі. Ґордон вирвався з рук, які його тримали, і кинувся до Ліанни. Гумові чудовиська металися та дико кричали, приголомшені зухвалим нальотом. Нарешті, відбивши бранців, Дерк Ундіс і його люди поспішили з ущелини.
— Вони переслідують нас! — крикнув хтось поруч з Ґордоном. У заростях позаду них лунали знайомі гортанні крики. Очевидно, гумові загарбники схаменулися і пустилися навздогін, не бажаючи відмовлятися від законної здобичі. Користуючись перевагою у швидкості, вони заходили з флангів. Коли до розбитого зорельота залишалося ще півдороги, зарості попереду озвалися лютим кличем, а потім з усіх боків полізли гумові люди.
— В атаку! — скрикнув Дерк Ундіс, піднявши пістолет. — Хай живе вождь!
Відчайдушна спроба не мала шансів— і він, і Ґордон розуміли це — з дюжиною атомних рушниць не пробитися крізь незліченні полчища.
Атака захлинулася. Гумові напирали. Ґордон, закривши собою Ліанну, люто відбивався виламаним у лісі кийком. Він сподівався зберегти сили для останнього удару, щоб Ліанну не забрали живою до жахливого озера…
Раптом на поле битви впала тінь. Щось велике і чорне швидко спускалося з палаючого неба.
— Корабель! — закричав хтось із хмарників, — Корабель Ліґи!
Крейсер-«привид» з гербом Хмари на борту, ламаючи дерева, опустився у ліс. Люки відкрилися, звідти вистрибували солдати з атомними рушницями і тут же вступали у бій.
Ряди гумових здригнулися. Ґордон опустив непотрібний більше кийок, обернувся. Ліанна непритомна лежала на землі. Він схилився над нею.
— Салют, Хелл! — привітав Дерк Ундіс кремезного, коротко обстриженого ватажка рятівників. — Ви з’явилися у найпотрібніший момент!
— Схоже на те, — відповів той, з огидою дивлячись на в’язку протоплазму, яка відповзала з поля боя. — Що за чорти на вас напали?
— Виплодок цієї радіоактивної планети, — пояснив Дерк Ундіс. — Ймовірно, тут колись була колонія. Люди мутували. Тепер вони народжуються з озера протоплазми і повертаються туди після смерті, щоб народитися заново. — Він помовчав, — Це обговоримо опісля. Головне — забратися звідси швидше. Думаю, імперські ескадрильї обшукують зараз весь район на захід від туманності.
— Саме так, — кивнув Хелл Бонн. — Шорр Кон велів доставити Зарт Арна і дівчину до Хмари негайно. Ми підемо через туманність на схід, а потім звернемо на південь вздовж її краю.
Тим часом Ґордон привів Ліанну до тями. Вона з подивом дивилася на величезний корабель і озброєних хмарників.
— Зарт, що трапилося? Це означає…
— Це означає, що ми повертаємося до Хмари, до Шорр Кана, — хрипко відповів він. Дерк Ундіс владно вказав на корабель.
— Прошу на борт, панове бранці! Хелл Бонн, здавалося, до чогось прислухався. Його широке обличчя зблідло. Він підняв руку.
— Увага!
Ґордон подивився вгору. З неба безшумно падали чотири великі кораблі. І не якісь там «привиди», а важкі крейсери. На носі кожного палала комета — емблема Середньо-Галактичної імперії.
— Імперська ескадрилья! — скрикнув Хелл Бонн. — Ми у пастці! Вони знайшли нас!