Зоряні королі
- Автор: Гамильтон Эдмонд Мур
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Електронне видання
- Переводчик: Сергій Тищенко
- Жанр: Героическая фантастика
Электронная книга - «Зоряні королі». Краткое содержание книги:
— Знаю. Нам доведеться піти звідси. І я знаю, куди. — Він тицьнув у ілюмінатор на близьку мідного кольору зірку, яка жарко сяяла крізь вогняний серпанок туманності Оріона. — У цього сонця є планета, позначена на картах як безлюдна. Там ми сховаємося і викличемо допомогу. Прокляті імперські крейсери недовго будуть шукати нас, якщо ми залишимо розбитий корабель.
— Але на картах вказано, що система знаходиться у центрі пилового циклону! На двох турбінах туди не пробитися, — зауважив хмарник.
— Вихор понесе нас, — відповів Дерк Ундіс. — А для рятувального корабля він не перешкода. Йдемо туди на максимальній швидкості, яку зможуть дати генератори, енергію залишимо тільки для зв’язку з Талларною. Ми зможемо викликати її, лише коли будемо у безпеці на цій планеті, — Він додав, вказуючи на Ґордона і Ліанну: — Цих двох зв’язати і приставити до них людину, яка весь час буде тримати їх під прицілом. Виконуйте, Лінн Кайл!
Ґордона і Ліанну витягли до однієї з кают, стінки якої були сильно побиті під час битви. Там їх кинули у пружинні крісла. Прив’язали руки і ноги міцними пластиковими ременями. Потім офіцер пішов, залишивши з ними високого озброєного вартового.
Ґордону вдалося повернути своє крісло так, щоб бачити Ліанну.
— Я хотів як краще, — тихо сказав він. — Але все тільки зіпсував.
Вона відповіла відважною посмішкою крізь прозоре забрало шолому.
— Це було необхідно, Зарт. Принаймні, ми зіпсували плани Шорр Кана.
Однак Ґордон розумів — все скінчено. Його спроба видати «Дендру» імперському патрулю завершилася повним провалом. Чим би не була нова зброя хмарників, вона виявилася занадто потужною для патрульного крейсера. Він досяг одного: продемонстрував хмарникам, що він ворог. Попередити Троон про зраду тепер не вдасться. Їх з Ліанною знову доставлять до Хмари, у лапи диктатора…
«Цього не буде! — поклявся собі Ґордон. — Скоріше я заставлю хмарників вбити нас!»
Кілька годин генератори натужно ревіли, витрачаючи останні запаси енергії. Потім замовкли, почався вільний політ. Незабаром «Дендра» увійшла до серпанку величезної туманності.
Час від часу з надр зорельота долинали зловісні скрипи. Коли на зміну охоронцю прийшов інший солдат, Ґордон дізнався з їхньої розмови, що з усіх офіцерів і рядових у живих залишилося лише вісімнадцять.
За кілька годин виникла бовтанка: пошкоджений корабель потрапив у полон сильних пилових течій. Ґордон зрозумів, що вони входять у той самий циклон, про який говорив Лінн Кайл. Хитавиця посилювалася, здавалося, «Дендра» розвалюється на частини. Потім пролунав гучний тріск, а слідом — гучний, шиплячий звук.
— З відсіків виходить повітря, — прошепотіла Ліанна. — Без скафандрів ми б уже загинули…
Смерть і так була поруч: безпорадний корабель жбурляли могутні пилові вихори, які несли його до планети.
Повільно минали години. Тепер «Дендра» використовувала залишки енергії, щоб не піддатися тяжінню мідного сонця, до якого наближалася.
Ґордон і Ліанна ловили у ілюмінаторі лише випадкові проблиски світла. Потім побачили планету, яка оберталася навколо цього мідного сонця, — жовтий димний шар. Загриміла остання команда Дерк Ундіса:
— По амортизаторах! Жорстка посадка! Солдат, який сторожив бранців, пристебнувся у вільному кріслі. Крізь дірки в обшивці засвистіло повітря.
Ґордон встиг помітити суцільні жовті зарості, які мчали назустріч. Двигуни надсадно завили, намагаючись сповільнити падіння. Потім був страшний поштовх — і настала темрява.
Страхітливі люди
Ґордон прийшов до тями вражений і засліплений. Йому допоміг тривожний шепіт Ліанни. Дівчина нахилялася до нього з крісла, до якого була прив’язана.
— Зарт, вас не поранено? Ваше крісло зовсім зламалося.
— Ні, я не поранений, — насилу відповів Ґордон, озираючись по сторонам. — Ми, здається, сіли…
«Дендра» більше не була кораблем — понівечена купа металу, для якої польоти скінчилися назавжди. Стіни були зім’яті, шпангоути зламані, наче картон, силою удару. Жарке мідне світло вливалося крізь сяючий пролом у стіні. Через цей отвір відкривалася картина незайманих джунглів. Зовні тіснилися високі дерева, широке бурштинове листя яких росло прямо з гладких стовбурів. Золотистий пилок плавав у металевому світлі сонця, і дивні перетинчастокрилі птиці майоріли над жовтими заростями.
Слух Ґордона вловив нерівні звуки атомних турбін.
— Люди Дерк Ундіса намагаються запустити генератори, — сказала Ліанна. — Ймовірно, вони вціліли.