Вона

Марі вказала пальцем на табличку одного з будинків.

— Залишилось тільки знайти потрібний номер.

— Поки що нам щастить), — жарт Андрія не оцінили.

Марі з друзями рухались швидко по вулиці уважно вдивляючись в номери. Дійшовши майже до кінця вулиці.

— Ось він! — викрикнув Андрій не то від радощів, ні то від хвилювання, яке огортало трійку все сильніше.

Усі троє застигли на місці. Складалось таке враження, що вони зараз так постоять хвилину і повернуться додому. Зараз їм видалось, що це був найбезглуздіший з їхніх задумів.

— Ну, пішли, — рішуче сказала Анна.

— Ходімо, — видихнувши сказала Марі.

Трійка підлітків підійшла до дверей. Вони виявились закритими. Марі натиснула на дзвінок. Потім ще раз. І вони завмерли в очікуванні. Кілька секунд видавалось їм вічністю. Вони просто дивились на двері, що перед ними, не розуміючи, що діється по той бік. Друзі аж відсахнулись, коли відчинились двері. До них вийшов чоловік.

— Доброго дня, — чоловік явно був спантеличений, побачивши трійку дітей у себе на порозі. — Що ви хотіли?

— Ми… Мммм… напевно, до вашої дружини? — заговорила Марі. Вона й уявлення не мала, що потрібно говорити, бо цю частину їхньої поїздки вона якось не продумала, а варто було б.

— Діти, ви певні, що вам до нас??? Не рано ще?

— Нам дуже потрібно, — Марі не знала, що ще можна сказати. — Нам би хоча б просто побачитись.

— Ну проходьте, коли прийшли, але навряд чи дружина щось робитиме сьогодні. Свято ж велике…

— Нам тільки поговорити, — швидко перебивши чоловіка, випалила Анна.

Чоловік і досі з великою цікавістю дивився на Анну, Андрія і Марі. Він завів їх у дім і сказав почекати у вітальні. А сам зайшов до будинку. Будинок на вигляд видавався абсолютно нормальним, ніяких тобі чарівних настоянок на полицях шаф, ніякого зілля, мітел… Це був досить милий дім, світлі шпалери, світлі штори, диван. І мила, досить сучасна шафа, яка вдало пасувала до шпалер і штор. Марі здалось навіть дивним, те, що все так по — сучасному і зі смаком, адже хіба відьми не мають підтримувати свою репутацію і робити все таємничим і загадковим?

У всіх трьох кров шуміла у вухах, серце калатало так, ніби вони пограбували цей дім і їх впіймали.

За хвилину до них вийшла жінка. Досить молода. Марі подумала, що віком вона така, як і її мама. Чоловік напевно розказав, хто хоче її побачити, адже в її очах не було якогось разючого здивування. Її швидше звеселяло, те, що в неї на порозі стояло троє підлітків.

— Доброго дня, мої любі), — жінка оглянула всіх по черзі. — І що вас до мене привело?

Трійка стояла мовчки, немов укопані.

— Ну ж бо, не соромтесь). Когось приворожити чи відворожити? — вона поглянула на Анну і Андрія. Вони не зрозуміли її погляду. А Марі зрозуміла. — Чи можливо майбутнє вас цікавить? Зараз усі хочуть знати майбутнє, ніби це комусь допомагало. Скажу, дітки, вам лише одне: доля залежить тільки від вас і від вашого вибору. Ну як вам таке передбачення)? — вона явно тішилась із їх переляку. — Ця молодь така допитлива. Але ви даремно приїхали. Сьогодні у мене вихідний, — жінка зареготала.