Три сили. Як виховують в успішних спільнотах
- Автор: Чуа Эми, Рубенфелд Джед
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-8-9
- Переводчик: Ирина Серебрякова
- Жанр: Культурология
Электронная книга - «Три сили. Як виховують в успішних спільнотах». Краткое содержание книги:
З очевидних причин практично всі відомі люди сучасної Індії належать до вищих каст: Джавахарлал Неру443, Рабіндранат Таґор444 й Індіра Ґанді (дочка Неру) були брахманами; Махатма Ґанді народився у вайшіїв445. Навіть зараз представники вищих каст, які становлять близько третини населення Індії, посідають панівне становище446. «Лише погляньте, скільки брахманів засідають у Верховному суді, — зазначила романістка Арундаті Рой у 2000 році, — скільки брахманів мають свої політичні партії»447. Хоча за конституцією Індії формально скасовано недоторканність і заборонено кастову дискримінацію448, приналежність до вищої касти лишається в Індії глибоко вкоріненим джерелом відчуття вищості449.
Однак відома західним людям інформація про «касту» є лише вершечком айсберга індійської соціальної стратифікації. Численні індійські групи мають глибокі й часто суперечливі претензії на вищість. Бенгальці пишаються званням індійських інтелектуалів450 (славетні американські інтелектуали індійського походження Амартія Сен і Сіддгартха Мукерджі народилися в родинах бенгальців-брахманів)451. Гуджаратці — можливо, найчисленніша група індійців в Америці — відомі своїх хистом до підприємництва не лише в Індії, а й в усьому світі452. У 2008 році гуджаратський сайт тріумфально повідомив, що двоє з трьох і четверо з десяти найбагатших індійських мільярдерів гуджаратці453. Сикхи, яких у США налічується приблизно 200 тисяч454, мають власну легенду про вищість, описуючи себе як воїнів-оборонців індуїзму — цей образ такий потужний, що, за Ведом Мехтою, найстарших синів в індуїстських родинах у Пенджабі виховують як сикхів, аби вони могли захищати своїх рідних455. Крім того, існує ще протистояння між північним і південним снобізмом: світлошкірі «арії» зневажають нижчих на зріст і темніших «дравідів», а ті зі свого боку вважають себе розумнішими й успішнішими в навчанні456. Іна додачу до всього цього, багато індійських переселенців є випускниками престижних індійських технологічних інститутів — це аналог Ліги плюща, але вступити туди набагато важче457.
Деякі чинники індійського відчуття вищості можуть водночас провокувати відчуття загроженості. Щонайменше від початку ХХ століття явне «панування брахманів» спровокувало обурення і викликало антибрахманські рухи, зокрема серед лідерів інших вищих каст 458. Однак домінування брахманів ятрить набагато менше порівняно з загроженістю й обуренням, які лишилися внаслідок століть британського колоніального правління з його сумнозвісною зверхністю, авторитарним придушенням і «вербуванням» місцевих еліт, а також «тягарем білої людини»459. Коли Таґор відмовився від лицарського звання після розстрілу мирної демонстрації в Амрітсарі у 1919 році, він став лише одним із багатьох індійців, які протестували проти «позолоченого сорому» і «приниження», накинутих Англією громадянам цієї країни, які «страждали від нечуваного для людей занепаду»460.
Отже, більшість індійських іммігрантів привозять із собою до Сполучених Штатів подвійне, якщо не потрійне, нашарування відчуттів вищості й водночас загроженості. В Америці вони стрімголов кидаються у вир абсолютно інших умов соціальної ієрархії, в якому їхні старі наративи вищості нічого не важать, а загроженість зростає. Досвід ізоляції, насмішок і навіть зневаги став важливою темою для багатьох американців індійського походження на всіх соціальних щаблях.
«Мені завжди було дуже незручно через моє ім’я, — згадує лауреатка Пулітцерівської премії Ніланьяна Судесна Лагірі, нині відома під іменем Джумпи. — Таке відчуття, ніби створюєш людям проблеми самим лише фактом свого існування»461. Поширене твердження, ніби Америка є «християнською країною», розбудованою на «юдео-християнських цінностях», виштовхує індійців на марґінес. В Америці індійці іноді стають предметом насмішок за «поклоніння коровам»462. Коли відмінники у навчанні, студенти індійських університетів опиняються в Америці, їх часом сприймають абсолютно інакше:
Якщо після приготування їжі вдома індійський студент зайшов у кабінет і від нього пахне каррі, викладач звертається до нього і каже: «Чому б вам не прийняти душ? Чому б не побризкатися одеколоном або ще чимось, перш ніж приходити в університет? Від вас увесь час пахне каррі». Мені це здається дуже кумедним, але водночас і дуже принизливим463.