Відкрите суспільство та його вороги

17.28. * Див. британський «Указ про контроль над угодами» (1947). Той факт, що цей указ навряд чи застосовували (їм явно не зловживали), показує, що навіть найнебезпечніше законодавство запроваджується без кричущої в тому потреби — вочевидь через те, що фундаментальну різницю між двома типами законодавства, а саме, тим, що встановлює загальні правила поведінки, й тим, що надає урядові можливість діяти на власний розсуд, недостатньо усвідомлюють.*

17.29. * Щодо цієї різниці й щодо вживання терміна «правова структура» див. F.A.Hayek. The Road to Serfdom. (Я цитую за 1-м англійським виданням, Лондон, 1944.) Див., приміром, р. 54, де Хаєк говорить про «різницю... між створенням постійної системи законів, у межах якої продуктивна активність визначається індивідуальним рішенням, і керуванням економічною активністю згори». (Курсив мій.) Хаєк наголошує на значенні передбачуваності правової системи; див., приміром, р. 56. *

17.30. Рецензія, видрукувана у Санкт-Петербурзькому «Вісникові Європи», цитується Марксом у «Післяслові до другого видання «Капіталу». (Див. Сарital, 871) — (ME, 23, 21).

Віддаючи належне Марксові, мусимо сказати, що він не завжди сприймав свою власну систему надто серйозно і був певною мірою ладен відхилитися трохи від своєї основної схеми. Він розглядав її швидше як точку зору (і як така, вона, безперечно, була найважливішою), а не як систему догм.

Через те на двох підряд сторінках «Капіталу» (Capital, 832 і наст.) ми читаємо твердження, яке підкреслює звичайну марксистську теорію вторинного характеру правової системи (або її характеру як покрову, як «видимості»), і друге, що приписує дуже важливу роль політичній силі держави й ясно підносить її до штибу повноцінної економічної сили. Перше з цих тверджень: «Автор мусив би пам'ятати, що закони не здійснюють революцій» (Capital, 832 — перекл. за англ. варіантом,— прим. перекл.) — стосується промислової революції й автора, котрий вимагав запровадження законів, що здійснили б цю революцію. Друге твердження є тлумаченням (і одним із найнеортодоксальніших, з марксистської точки зору) методів нагромадження капіталу; «Всі ці методи,— пише Маркс,— користуються державною владою, тобто концентрованим і організованим громадським насильством... Насильство є бабою-повитухою усілякого старого суспільства, коли воно вагітне новим. Само насильство е економічною потенцією» (Capital, 833). Аж до останнього речення, яке я виділив курсивом, уривок, безсумнівно, ортодоксальний. І лише це останнє речення виламується з цієї ортодоксальності