Невермур. Випробування Морріґан Кроу

Морріґан провела рукою по своєму волоссю. Юпітер не міг ніяк побачити асиметричне каре, схоже на піксі, з зубчастими краями. Айві тоді наполягала, що Морріґан повинна змінити свою незграбну, нудну й немодну зачіску, яка була «непорозумінням». Вона справді ненавиділа цю стрижку, але волосся вже відросло. Тепер зачіска була незграбна й нудна знову і спадала на плечі.

— Знаєш, що ще я бачу? — широко всміхаючись, продовжив він і підняв її долоні, злегка потиснувши їх. — На твоїх пальцях я бачу сліди від уколів шпильок, які з’явилися, коли ти для помсти порізала її улюблену сукню, зшила шматки тканини й повісила їх у вітальні, як штори, — він заплющив очі, і з його грудей вирвався глибокий сміх. — До речі, це було блискуче.

Морріґан усміхнулася сама собі. Вона пишалася тими шторами.

— Добре. Я вірю вам. Ви бачите речі.

— Я бачу тебе, Морріґан Кроу. — Він нахилився вперед. — І ось що я тобі скажу: твоя мачуха була неправа.

— У чому? — спитала Морріґан, хоча сама вже знала відповідь. Щось усередині неї перевернулося.

— Вона казала, що ти прокляття. — Юпітер ковтнув і похитав головою. — Вона сказала це в гніві. Вона не хотіла цього.

— Звісно, що хотіла.

Він замовк, роздумуючи над цим.

— Можливо. Але це не означає, що то була правда. Це не означає, що вона була права.

Морріґан відчула, як її обличчя шаріється, і відвернулася, мимохіть потягнувшись по випічку з візка для сніданків. Вона відщипнула шматочок, але не їла.

— Забудьте про це.

— Це ти забудь, — сказав він. — Забудь цієї ж хвилини. Розумієш? Ти не прокляття.

— Так, гаразд. — Морріґан закотила очі й спробувала відвернутися, але Юпітер узяв її обличчя у свої руки і впевнено продовжив. — Ні, послухай. — Його широкі сині очі дивилися в її чорні. З нього виривався праведний гнів, як жар із тротуару влітку. — Ти питала мене, чи бути проклятою — це твій талант. Чи в тебе є вміння все руйнувати? Почуй мене, коли я скажу тобі це: ти ні для кого не прокляття, Морріґан Кроу. І ніколи не була. І, я думаю, ти весь час знала це.

Сльози запекли очі Морріґан, погрожуючи бризнути. Вона змусила себе поставити останнє запитання.

— Що буде, якщо я не пройду?

— Ти пройдеш.

— Але, скажімо, я не зможу — наполягала вона. — Що тоді? Я муситиму повернутись до Республіки? Вони будуть… будуть чекати на мене? — Морріґан знала: Юпітер зрозуміє, що вона має на увазі не свою родину, а Переслідувачів з Диму й Тіні. Коли вона заплющувала очі, вони все ще стояли перед нею — вогняні червоні очі в темних клубках мороку.