Знак Хаосу

— Мерлін, — звернувся він до мене. — Ти в нормі?

— У даний момент цілком, — відповів я, підходячи ближче і намагаючись розібрати, хто це, в сутінках. — Мартін! — Ти змінився…

— Я щойно повернувся з дуже цікавого Відображення, — тихо посміхнувся він — Провів там більше року. Це одне з місць, де час біжить навскач.

— Наскільки я можу судити, просто вгадуючи, Відображення це високотехнічне, урбанізоване…

— Правильно.

— Я думав, ти хлопець сільський.

— Я це подолав. Тепер я знаю, чому мій татко любить міста і шум.

— Ти також музикант?

— Трохи. Хоча видаю інші звуки. Ти будеш на обіді?

— Збирався бути. Як тільки вмиюся і причешуся.

— Зрозуміло, кузен.

Він стиснув мені плече і відпустив його, коли я пішов далі. Потиск його руки і раніше був сильним.

Я продовжував свій шлях. І не встиг я відійти дуже далеко, як відчув початок Козирного контакту. Я зупинився і швидко потягнувся, думаючи, що це хоче повернутися додому Корал. Замість цього мій погляд зустрівся з поглядом слабо усміхненого Мандора.

— А, дуже добре, — сказав він. — Ти один і явно в безпеці.

Коли зображення знайшло чіткість, я побачив, що поруч нього стоїть Фіона, причому дуже близько до нього.

— Зі мною все чудово, — сказав я. — Я повернувся в Амбер. А з вами все гаразд?

— Цілі, — відповів він коротко, дивлячись повз мене, хоча дивитися там було особливо ні на що, окрім стіни і шматочка гобелена.

— Не хочеш пройти? — Запропонував я.

— Я дуже хотів би побачити Амбер, — відповів він, — але з цим задоволенням доведеться почекати до іншого разу. В даний момент ми трохи зайняті.

— Ви дізналися, чим викликані ті аномалії? — Запитав я.

Він подивився на Фіону, а потім знову на мене.

— І так, і ні, — відповіла вона. — Ми натрапили на деякі цікаві нитки, але поки немає ніякої впевненості.

— А що ж тоді я можу для вас зробити?

Фіона витягнула вказівний палець і стала раптом набагато чіткіше. Я зрозумів, що вона, мабуть, потягнулася і торкнулася моєї Карти для поліпшення контакту.

— Ми зустрілися з проявом тієї, побудованої тобою машини, — повідомила вона. — С Колесом-Привидом.

— Так?!

— Ти маєш рацію. Вона розумна. Гігантський штучний інтелект, а не тільки технічний.

— Я і так був упевнений, що вона здатна витримати тест Тюрінга.

— О, в цьому немає ніяких сумнівів, — погодилася вона. — Оскільки тест Тюрінга по самому своєму визначенню вимагає від машини здатності брехати людям і вводити їх в оману.

— До чого ти хилиш, Фіона? — Запитав я.

— Вона не просто штучний інтелект. Вона абсолютно антилюдський, — відповіла вона. — Я думаю, твоя машина з'їхала з глузду.

— Що вона зробила? Напала на вас?

— Ні, нічого фізичного. Вона божевільна, брехлива і образлива, але ми зараз дуже зайняті, щоб зупинятися на подробицях. Однак, я не кажу, що вона може стати агресивною. Не знаю. Ми просто хотіли сказати тобі, щоб ти не довіряв їй.

Я посміхнувся.

— І це все? Кінець повідомлення?

— Поки так, — відповіла вона, опускаючи палець і зникаючи.

Я перевів погляд на Мандора і збирався вже було пояснити, що вмонтував в цю штуку купу запобіжних пристроїв, так що ніхто просто просто-напросто не може одержати до неї доступ. Однак, в основному, я хотів розповісти йому про Юрта. Але наша зв'язок раптово перервався, коли я відчув дотик тяги до мене іншої людини.

Це відчуття заінтригувало мене. Я інший раз роздумував, а що ж відбудеться, якщо хтось спробує зв'язатися по Карті під час контакту? Чи не перетвориться контакт в селекторну нараду? Чи отримає хтось сигнал — «Зайнято»? Чи не виникне в іншого «обрив»? Однак я засумнівався, що коли-небудь це з'ясую. Це просто здавалося статистично маловірогідним. Тим не менш…