Аналітична історія України

Селянське питання в селянській країні, якою була Росія — було й основним питанням революції; власне тому Сталін і перехопив у Троцкого ідею повної колективізації та здійснив її у так драстичний спосіб. З цього приводу, пригадаємо дещо, а чим був отой марксізм, яким вони всі керувалися; хоч кожен — на свій спосіб?

Невибачним було, насамперед, те, що марксизм створювався, як і його попередними, оті “соціалістічєскіє учєнія” від Кампанелли до Фурьє, не на основі наукової соціології — науки про те, як виникає та працює суспільство, а на химерній основі все тих же, ніби, блогих побажань. А наївна спроба Маркса з Енгельсом створити цю основу в особі їх так званого «історічєского матєріалізма», — тхне такою знахарською аматорщиною, що не може сприйматись серйозно. Принаймні як таке щось, що має хоч віддалене відношення до науки.

За подібних умов наукова справедливість марксизму була би таким самим дивом, як і наукова справедливість, скажімо, астрології, яка претендує з розкладу сонячних планет підчас народження людини — передбачити її майбутнє життя. Адже вона, вибачайте, претендувала на це ще задовго перед тим, як було встановлено повний склад планет соняшної системи, так і пізнані закони їх руху. Нагадаємо, що останні установив лише Йоґан Кеплер (1571–1630), який уславився радше як видатний астролог. Погодьтеся — тут — те ж саме.

Досить ще зауважити, що марксизм починає відлік цивілізації від імперського римського рабства, ставлячи його над варварським суспільством вільних виробників із його демократією, — і стає гранично ясною глибока внутрішня реакційність цього вчення. Не випадково ж, у ХХ ст. воно закорінилося у двох класичних імперіях, нещодавно рабовласницьких: російській та китайській. Воістину, гіршої рекомендації, — не вигадати. Смертний гріх марксизму полягає на тому, що він з самого початку іґнорував свободу, іґнорував демократію, народовладдя. А значить не міг не привести до кінцевого тоталітаризму суспільства. Отже, знову вчення, яке не випадково перемогло у єдиній на свій час нещодавно рабовласницькій країні Європи. Ніде більше, йому місця не могло бути. А ця його, чи не ґрунтовніша помилка, — визначила й усе інше.

Ні марксисти, ні інші соціалісти, ні перед, ні потім, — не розумілися на дуже простих, очевидних речах. Спотворювали співвідношення між людськими потребами. Бо все починалося з суспільства вільних виробників, де кожен забезпечує себе сам харчами та всім іншим. Потім, коли один в стані прогодувати кількох — починаються ринкові відносини. Людина, що живе у суспільстві та має помешкання, побудоване робітниками, набуває його – як правило, раз на життя. Так само не часто набуває меблі, випродуковані — знову ж, — робітниками. Але от їсти — вона мусить щодня, а людина, що продукує ту їжу на всіх, — зветься селянином. От він, цей клас — селянство, і є ключовим класом будь–якого суспільства, годує себе та інших. А без їжі ніхто довго не протягне: ні аристократ, ні чиновник, ні піп; ні отой самий — улюбленець марксистів — “рабочій або ж пролетарій”.