Дракон із шоколадним серцем
- Автор: Бёрджис Стефани
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-617-690-681-0
- Переводчик: Дарина Березіна
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Дракон із шоколадним серцем». Краткое содержание книги:
Усі знають, що дракони люті й могутні. Юна Авантюрина вважає себе саме такою, але дорослі родичі не відпускають її саму з печери. Тож якось рішуче дитинча крадькома тікає з печери — і тут-таки потрапляє в пастку. Запашний трунок підступного мага перетворює войовничу драконку на беззахисну дівчинку. І вже немає гострих іклів, широких крил і вогню, що вивергається з пащі. Байдуже, наскільки сильнішою за людей була Авантюрина, — тепер вона одна з них. Неймовірні пригоди чекають попереду, адже тепер у її житті, окрім слабкого тіла, є нове пристрасне захоплення — шоколад.
Я чекала, ще й досі помішуючи шоколадний крем і відчуваючи, як перший паросток боязкої цікавості проривається крізь добровільне заціпеніння останніх кількох днів. Потішена усмішка Сілке була доволі промовиста. Сама вона стояла, зціпивши руки за спиною й легенько погойдуючись на підборах.
До кухні сьогодні надходило значно більше замовлень, ніж зазвичай, отже, я мала здогадатися.
Я не здогадалася, тому що старанно не пускала в думки нічого, за винятком шоколаду. Це була єдина безпечна річ, про яку я могла дозволити собі думати, щоранку прокидаючись після пропасних снів, у яких блукала нескінченними тунелями рідної печери, а родичі гукали мене звіддаля.
Я ненавиділа ці сни. Вони наче зумисне намагалися зробити мене нещасною, а це було нечесно, ще й не мало жодного сенсу. Адже була вагома причина для того, щоб не дозволяти собі думати про це. Сам факт того, що я втратила родину, був жахливий, а перейматися з цього приводу було ще гірше!
Цього було достатньо, щоб назавше зневіритися.
Але Горст щойно відніс одразу дев’ять порцій гарячого шоколаду до зали, і зараз ми вже готували наступне замовлення. Клієнти чекали на вісім келихів солодкого шоколадного крему. Отже, за останні двадцять чотири години, упродовж яких я не звертала уваги на те, що відбувалося довкола мене, щось достеменно змінилося.
— І що там написане? — вимогливо спитала я, коли терпець остаточно урвався.
— Краще сама подивися. — Марина підтиснула губи, передаючи мені аркуш. — Особливо, якщо це ти доклала до цього руку.
— Гм. — Сілке прокашлялася, прочищаючи горло. — Власне, Авантюрина доклала до цього руку хіба частково. Розумієте, вона доручила мені взятися за вирішення вашої проблеми, але, коли дійшло до, так би мовити, матеріального втілення, разом із написанням і друком…
Я стала роздивлятися аркуш, який тримала в руках, — і голос Сілке віддалився. Це була друкована рекламна листівка, така сама, які вкрили місто, лежали, знехтувані, на тротуарі й були прикріплені до ліхтарних стовпів. Гарненьким, вигадливим шрифтом на ній було надруковано:
Цим засвідчуємо, що, попри всі чутки, які свідчать на користь протилежного, шоколатьє з «Шоколадного серця» ніколи не визнавала, що є харчемагом. Також вона жодного разу ані публічно, ані в приватній розмові не погоджувалася з тими, хто стверджував, буцімто харчемаг бере участь у створенні її унікального шоколаду. Натомість вважає, що суспільство має знати: вона шокована й розлючена через ці позбавлені підстав нарікання стосовно її славетного полум’яного гарячого шоколаду й інших духмяних і неповторних смаколиків, які ви маєте змогу скуштувати виключно в шоколадному будинку «Шоколадне серце» на вулиці Кенінґштрассе, 13, у Третьому районі.
Певна річ, оскільки вона не дозволяє стороннім заходити до своєї кухні й нікого з відвідувачів туди не пускає, беззаперечних доказів не-магічного походження її шоколаду ми надати не можемо.
Але ми впевнені, що всім притомним громадянам вистачить чесного слова славнозвісної шоколатьє-відлюдниці стосовно того, що жодна магія не була залучена до створення її вишуканих смаколиків, хай навіть яким непереконливим може здатися це твердження…
Я перегорнула аркуш, але текст уривався. Уривався так несподівано, наче… наче натякав на щось. Це мені не сподобалося. Від самої думки про харчемагів у мене перехопило дух. Спина в тому місці, де мали бути крила, несамовито зачухалася. Мені довелося роздратовано струснути плечима, щоб переконатися, що їх там і досі немає.
— Що це?
— Бздура якась, — форкнула Марина. — От що воно таке!
— Це реклама! — вигукнула Сілке. — І просто чудова! — Вона широко нам усміхнулася. — Отже, щодо моєї винагороди…
— Реклама? — Марина скинула руки. — Радше вже брехня й наклеп! Наче я не здатна впоратися з власним шоколадом без допомоги якогось харчемага-нероби, що вештатиметься моєю кухнею!
— Але ж тут написано, що ви не користуєтеся допомогою харчемага! — нагадала я їй, показуючи на аркуш. — Дивіться-но, це ж кілька разів тут повторюється!
— Ти справді так вважаєш? — Вона, роздратовано загарчавши, вихопила в мене листівку. — А тепер глянь-но ще раз, юна леді, і цього разу ввімкни голову! Ці слова кажуть одне, але мають на увазі геть інше!