Семеро підземних королів
- Автор: Волков Александр Мелентьевич
- Серия: Чарівник Смарагдового міста #3
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Михайло Зяблюк
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Семеро підземних королів». Краткое содержание книги:
— Речовину, що світиться, добувають із шерсті Шестилапих, — розповідав Арриго. — Чергову партію стрижуть, хоча звірам це дуже не подобається, і під час обстригання вони ревма ревуть. Настрижену вовну вимочують у великому чані з водою. Коли взяті з чана пробні волосинки вже не світяться в темряві, це означає, що вся речовина, яка світиться, розчинилась у воді.
— А потім що воду випаровують? Так? — здогадався Фред.
— Чиста правда. На дні і по боках у чані осідає кристалічний порошок, схожий на дрібну сіль. Він світиться так яскраво, що натерті ним руки здаються палаючими. Порошок змішують з риб'я чим клеєм і намазують кульки, виточені з твердого дерева. Кульки зберігають здатність світитися протягом століть, і держава тримає їх на суворому обліку.
— Все це дуже цікаво, — сказав Фред. — У вашій країні багато чудового і доброго, тільки з цього мало пуття, поки на вашій шиї сидять королі.
Арриго озирнувся навкруги, чи немає поблизу шпигуна, і шепнув Фредові на вухо:
— А, знаєте, я розмірковував над словами панни Еллі і тепер вважаю, що в них багато правди…
«Ось у нас і з'явився спільник», — радісно подумав хлопчик.
Частину довгого шляху Еллі пронесли на ношах. У Священній печері прибулі побачили сліди копіткої роботи: все було розрито, перекопано.
Еллі стала біля руїн басейну і наказала всім присутнім, крім Фреда й Тотошка, відійти подалі, попередивши, що заклинання, які вона вимовлятиме, можуть зашкодити смертним. Усі з переляку кинулися геть.
Еллі почала говорити, роблячи руками у повітрі дивні жести:
— Втекти при такому нагляді неможливо, але хоч, принаймні, є нагода порозмовляти на самоті, дорогі мої!
І справді, вдень полонених постійно оточували шпигуни, а на ніч усіх трьох відводили в різні кімнати.
Еллі вела далі:
— Комусь із нас треба втекти нагору. Кому? Звичайно, Тотошкові. Нагляд за ним слабший, ніж за нами. І я придумала ось що. Мені вдалося поговорити з Арриго без свідків під тим приводом, що я повинна була з'ясувати деякі подробиці щодо Сонної води. Я довідалася від нього, що післязавтра буде базарний день: рудокопи торгуватимуть з Жуванами. Триста працівників понесуть до торгових воріт підготовлені для обміну товари, і з ними підуть три писарі переписувати закуплене. Серед них буде і Арриго. Він нам співчуває…
— Знаю, знаю, — почав було Фред, але Еллі зразу ж обірвала його, владно махнувши рукою:
— Мовчи, не перебивай моїх заклинань! Ту рабо, фу рабо, ботало, мотало!..
Вона сказала це так голосно, що слова долинули до короля Ментахо і його супутників, і ті боязко позадкували.
— Тотошко, Арриго непомітно віднесе тебе під вбранням і, скориставшись базарною метушнею, випустить нагору. Ну, а там… Там, ти знатимеш, що робити.
— Та будь певна, — поважно відповів песик. — Тото нікого не підводив.
— Знаю, знаю, — всміхнулась Еллі. — Знову почав хвалитися. Потрапиш до Жуванів, вони тебе доставлять у Смарагдове місто, а потім Страшило зі своїми мудрими мізками придумає як нас виручити. — Еллі голосно закінчила: Бумбара, чуфара, скорики морики, пикапу, трикапу, лорики, йорики!.. — І тихо прошепотіла Фреду. — Це чарівні слова Вілліни, але я дуже сумніваюсь, що в мене вони подіють…
Еллі кілька разів обвела руками навколо голови, тричі тупнула ногою і рішуче попрямувала до переляканого натовпу глядачів.
— Ваша величносте! — врочисто звернулась вона до Ментахо. — Я зробила все, що могла. Результат може з'ясуватися тільки через тиждень. Але його може і не бути, — додала вона обережно, — якщо проти моїх чарів повстане сильний підземний дух, розгніваний безглуздим вчинком Руфа Білана.
Еллі із мстивою радістю помітила, як при цих словах зблідло обличчя зрадника, котрий знаходився тут же, в оточенні Ментахо.
— Тоді, — завершила Еллі, — мені доведеться придумувати нові, дієвіші заклинання.
План утечі Тотошка вдався блискуче. Ніхто не помітив, як Арриго перед відходом каравана сховав песика під курткою, і той причаївся там, затамувавши подих. А потім, коли Арриго та інші писарі вночі вийшли з воріт перелічувати й переписувати одержані від Жуванів продукти, літописець відійшов убік і випустив песика.
КІНЕЦЬ ПІДЗЕМНОГО ЦАРСТВА